До Комісії з журналістської етики 2 липня 2025 року надійшла скарга від людини на прізвище Кушим на матеріал онлайн-видання hromadske «Чистилище для чоловіків. Один день у міському збірному пункті мобілізованих» від 30 червня 2025 року. Авторкою матеріалу є журналістка hromadske Майя Орел.
Скаржник або скаржниця вважає, що в матеріалі є порушення Кодексу етики українського журналіста, зокрема «порушення принципів об’єктивності та нейтральності». Як приклади автор чи авторка наводить цитати: «причина їхніх проблем — у них самих», «апофеоз демагогії», «закінчив свою тираду тим, що в країні, де Конституція стоїть на паузі (?!) він не має жодних обовʼязків», «затримані поліцією чоловіки, яких на ЗП привозять із ТЦК, іноді справді мають проблеми зі здоров’ям — бо ніколи ним не цікавилися». Ще одним зауваженням є, що матеріал є «авторським, хоча виглядає як редакційний».
Також скаржник або скаржниця вважає некоректним вжите у заголовку слово «чистилище», оскільки «асоціюється з покаранням і стражданням після смерті, натякає на суперечливі асоціації, враховуючи той факт, що герої матеріалу у скорому майбутньому потраплять в обставини, де є високий ризик їхньому життю та здоровʼю».
Автор чи авторка скарги просить Комісію з журналістської етики розглянути матеріал і визначити, чи відповідає він «вимогам об’єктивності, етичності та професіоналізму, передбачених стандартами журналістики».
Оскаржуваний матеріал є репортажем із збірного пункту мобілізованих «на околиці великого міста». Він опублікований у розділі «Суспільство», тоді як для публіцистичних матеріалів, які відображають суб’єктивну думку автора, hromadske має окремий розділ «Думки».
Авторка матеріалу від першої особи розповідає про своє спілкування з мобілізованими, а також наводить портретні фото п’ятьох героїв; підписи під цими фото такі:
- «Побратим Ігоря служить у “Вовках да Вінчі”, а його подали в розшук, затримали на блок-посту»
- «42-річний Ігор не у захваті від ситуації, але прийняв її»
- «Олександр вважає, що як для армії на збірному пункті непогані умови»
- «Якби Сашко не перевищив швидкість, уникнув би мобілізації»
- «Для Віталія слово Вітчизна не має юридичного змісту».
Друга частина матеріалу присвячена побуту і умовам перебування на збірному пункті.
Аби забезпечити збалансований розгляд скарги, Комісія з журналістської етики, як орган саморегуляції журналістів і медіа, звернулась до головного редактора hromadske Кирила Лукеренка з низкою запитань:
- Яке саме завдання отримала авторка — об’єктивно висвітлити події і думки людей у збірному пункті мобілізованих чи висловити свою думку (оцінку) щодо цих людей?
- На думку редакції, до якого жанру належить цей матеріал?
- Чи не вбачаєте ви у негативних і іронічних зауваженнях і припущеннях, якими авторка супроводжує репліки своїх респондентів, порушення редакційних стандартів hromadske? Зокрема розділу 4 «безсторонність і багатоманітність точок зору».
- Чи давали герої, зображені на фото, згоду на публікацію своїх фото, за якими їх можна ідентифікувати, і чи були поінформовані про контекст, у якому ці фото будуть опубліковані (зокрема саркастичні коментарі щодо їхніх дій і рішень)?
19 вересня головний редактор hromadske Кирило Лукеренко надав на ці запитання розгорнуту відповідь.
Щодо передісторії написання і жанру, в якому створений матеріал: «Редакція готувала публікацію цього матеріалу в контексті суспільної дискусії про перебіг мобілізації до лав ЗСУ. hromadske мало на меті познайомити свою аудиторію з ситуацією на збірному пункті мобілізованих. В результаті читачки і читачі отримали змогу скласти більш повне уявлення про перебіг мобілізації. Цей матеріал не є аналітичним, ані новинним, це швидше публікація комбінованого формату — авторський репортаж, що був написаний на основі особистого візиту журналістки у конкретне місце. Авторка описує побачене на власні очі від першої особи, через призму власного сприйняття. Цей більш суб’єктивний підхід є очевидним для читачок та читачів від самого початку матеріалу (це видно із фраз на кшталт “ми приїхали”, “я вигукую”). Водночас ця публікація не є авторською думкою, оскільки тут відсутні авторські логічні висновки, до того ж матеріал містить думки багатьох людей, в тому числі такі, які можуть розбігатися з оцінками авторки».
Щодо публікації фотографій героїв із суб’єктивними коментарями авторки: «Усі співрозмовники брали участь у інтерв’ю за власним бажанням. Участь у фотозйомці брали лише ті, хто надав свою згоду на участь у фотозйомці. Для збереження більшого ступеню приватності мобілізованих авторка згадує їх у матеріалі виключно за іменами, без прізвищ, що унеможливлює знаходження їх через пошукові системи».
Кирило Лукеренко також повідомив, що публікація викликала дискусію в редакції hromadske і до, і після отримання листа від Комісії з журналістської етики. Щодо змісту цієї дискусії Кирило Лукеренко повідомив: «Ми з колегами обговорили публікацію в особистому спілкуванні, на кількох нарадах журналістів сайту та на загальних зустрічах цілої редакції. Після цих обговорень ми зрозуміли, що авторський репортаж має бути більше репортажем, ніж авторською думкою. Ми вирішили приділяти увагу більш чіткому визначенню жанру наших матеріалів, аби уникнути можливої жанрової дезорієнтації як нашої аудиторії, так і всередині самої редакції.
Не відкидаючи одного з важливих положень Кодексу етики українського журналіста — “журналіста не можна в службовому порядку зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам: —- редакція hromadske буде працювати над кращою взаємодією між журналістами і редакторами, зокрема над більш ефективним редакторським залученням до рецензування і правки матеріалів перед їх публікацією. Редакція також заохочуватиме своїх колег висловлювати власні думки у форматі авторських колонок».
Етичні стандарти
Пункт 9 Кодексу етики українського журналіста: «Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення».
Переказуючи і цитуючи своє спілкування з мобілізованими, авторка матеріалу робить низку узагальнень і оцінкових суджень. Зокрема такі:
- …цих чоловіків у ТЦК «під білі руки» доставили або поліціянти, або патрулі з міських блокпостів. Це ті, які кажуть, що їх «замели» з вулиці, порушивши всі їхні права.
- …коли розмовляєш із такими мобілізованими, розумієш, що причина їхніх проблем — у них самих.
- Одесит Ігор чомусь вважав, що його волонтерство на користь військових підрозділів дозволяє йому не виконувати приписів ТЦК.
- 29-річний Олександр узагалі понад 6 років уникав ТЦК, і тепер дуже ображається на поліціянтів, які «обманом» повезли його у військкомат, аби там розібратися з документами.
- таксист Сашко сам собі вирішив, що його хвороба є індульгенцією від призову, і навіть не знає, що згідно з наказом 402 Міноборони, ця хвороба не є підставою для уникнення мобілізації.
- Апофеозом демагогії стали для мене коментарі мобілізованого Віталія.
- …образився, мовляв, його мали спочатку офіційно оголосити в розшук, а вже потім затримувати. І закінчив свою тираду тим, що в країні, де Конституція стоїть на паузі (?!), він не має жодних обовʼязків, і поняття Вітчизни не є юридичним терміном.
- Затримані поліцією чоловіки, яких на ЗП привозять із ТЦК, іноді справді мають проблеми зі здоров’ям — бо ніколи ним не цікавилися й не можуть надати ніяких довідок про свій фізичний стан.
Частина цих суб’єктивних суджень і припущень подані як факти, що є неприпустимим у контексті пункту 9 Кодексу етики. Зокрема авторка робить твердження про почуття або минуле героїв («дуже ображається», «образився», «ніколи не цікавилися»), не підкріплені конкретними цитатами. Наводячи історії п’ятьох героїв, журналістка практично не дає прямих цитат (окрім однієї), натомість переказує почуте від співрозмовників непрямою мовою, доповнюючи її власними оцінками.
Такі суб’єктивні оцінки є прийнятними в матеріалах авторського самовираження (публіцистичних, колумністичних), однак неприйнятні в репортажі, який вимагає авторської неупередженості і відокремлення фактів від коментарів. Ця вимога також міститься у розділі 4 Редакційної політики hromadske: «Думка має чітко відокремлюватись від факту».
Пункт 10 Кодексу етики: «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».
Авторка не приховує свого осудливого ставлення до співрозмовників, яке частково проявляється в цитатах і підписах до фото. Попри те, що, за словами Кирила Лукеренка, всі герої дали згоду на публікацію своїх фото і добровільно відповідали на запитання журналістки, вони не могли знати наперед негативного контексту, в який будуть поміщені їхні портретні зображення і непряма мова. Оскільки в матеріалі ці герої стають об’єктами критики, зокрема й такої, яка є інтерпретацією їхніх процитованих або переказаних непрямою мовою слів, Комісія з журналістської етики констатує, що їм не було надано можливості відповісти на звинувачення і подати свою точку зору.
Обов’язкове надання права на відповідь і неприйнятність серйозних звинувачень без права на відповідь, окрім екстрених випадків особливої суспільної ваги, є також вимогою розділу 4 Редакційної політики hromadske.
Щодо використання слова «чистилище» у заголовку. Формулювання заголовка публікації, зокрема використання в ньому художніх засобів, таких як метафори і порівняння, є предметом авторського або редакційного розсуду. Твердження скаржника, що метафору в заголовку можна інтерпретувати в негативному ключі щодо героїв, важко підтвердити чи спростувати, адже інтерпретація є суб’єктивною. Комісія з журналістської етики не вбачає в такому формулюванні заголовка порушення Кодексу етики.
Висновок і рекомендації
Ухилення військовозобов’язаних від мобілізації — значна проблема для українського суспільства і держави в час повномасштабної війни, що негативно впливає на обороноздатність України. Об’єктивне й різноманітне висвітлення включно з критикою як самого явища чи тенденції, так і дій окремих військовозобов’язаних, які намагаються уникнути виконання військового обов’язку, є доречноим і виправданим у медіа. Так само доречним є спростування у медіа дезінформації і міфів про мобілізацію в Україні; матеріал «Чистилище для чоловіків. Один день у міському збірному пункті мобілізованих» спростовує низку дезінформаційних тверджень про умови утримання мобілізованих.
Проте критика не повинна підміняти факти судженнями, а також подавати фото і розповіді героїв у контексті, що демонструє негативне ставлення до них, без надання їм можливості повноцінно висловити свою позицію і відповісти на звинувачення.
На думку Комісії з журналістської етики, журналістка Майя Орел у матеріалі «Чистилище для чоловіків. Один день у міському збірному пункті мобілізованих» припустилась порушення пунктів 9 і 10 Кодексу етики українського журналіста.
Комісія не вбачає порушення у формулюванні заголовка цього матеріалу, адже художні засоби можуть використовуватись у заголовках матеріалів на розсуд автора і редакції.
З огляду на порушення Кодексу етики, КЖЕ оголошує редакції hromadske і авторці матеріалу попередження.
Водночас КЖЕ вітає рішення редакції hromadske проаналізувати цю ситуацію і вдосконалити редакційні практики, аби уникнути змішування жанрів і форматів, які вимагають об’єктивності і неупередженості, та публіцистичних жанрів, у яких доречною є аргументована суб’єктивна думка автора.
Запрошуємо журналістів ознайомитися із рекомендаціями КЖЕ щодо дотримання стандартів повноти, об’єктивності і достовірності інформації. «Чітке відокремлення фактів і думок, наведення тез, які тісно пов’язані з фактами, а не припущеннями чи стереотипами, відзначає журналістику, що найкраще відповідає суспільним інтересам», — йдеться у цих рекомендаціях.
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів?