Велика група українських медіа, в тому числі зі значним охопленням, оприлюднили відеозапис імовірного розстрілу російськими військовими українського військовополоненого. Перед пострілом чоловік сказав: «Слава Україні!».
Вперше відеозапис з’явився в соціальних мережах, а згодом його поширили медіа, включно з телевізійними каналами та онлайн-медіа. Випадок шокував українців та викликав значний суспільний резонанс. Чимало користувачів у соціальних мережах зазначали, що перегляд відео завдав їм фізичних і моральних страждань.
Комісія з журналістської етики вважає, що медіа, які поширили відеозапис без купюр і без приховування обличчя військовополоненого, грубо порушили Кодекс етики українського журналіста.
Пункт 3 Кодексу етики українського журналіста наголошує на важливості балансу між суспільною значущістю інформації та приватними інтересами особи: «Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом, є вищою, ніж приватні інтереси особи».
В даному випадку суспільний інтерес становить імовірний факт скоєння російськими військовими воєнного злочину. Водночас медіа мають поважати почуття близьких загиблого, які не повинні дізнаватися про смерть рідної людини із новин. Не маючи інформації про те, чи знає родина про смерть бійця, журналісти могли використати лише відео із прихованим обличчям, на якому неможливо було би упізнати конкретну людину.
Той факт, що повний відеозапис з’явився раніше у соціальних мережах, не знімає з редакцій відповідальності перевіряти аутентичність відео та дотримуватися інших професійних стандартів: наприклад, попереджувати аудиторію про сцену насильства, обмежувати аудиторію перегляду відео 18+ та ін.
Ще одним грубим порушенням журналістської етики стало оприлюднення версій ймовірного прізвища військовополоненого до моменту офіційного підтвердження цієї інформації (у четвер, 9 березня, такого підтвердження ще не надійшло). В гонитві за сенсацією журналісти завдали травми кільком родинам зниклих безвісти українських військових.
Багато журналістів і редакцій обмежилися розміщенням відео і не зробили спроби дослідити обставини, встановити джерело тощо, – тобто не виконали журналістську роботу. Це виглядає як експлуатація болючої для українців теми заради збільшення переглядів, а не заради встановлення правди і сприяння правосуддю.
Комісія з журналістської етики в своїх заявах уже привертала увагу до оприлюднення приватних даних осіб, які постраждали від війни, до висвітлення загибелі людей під час війни і до висвітлення тем, пов’язаних із військовополоненими.
Комісія з журналістської етики вважає, що грубе втручання у приватну сферу життя і детальне зображення насильства, такого як у випадку з відеофрагментом імовірного розстрілу полоненого, є надмірними та не можуть бути виправдані суспільним інтересом. Комісія засуджує сенсаційний метод роботи журналістів і редакцій та закликає колег поважати приватну інформацію, що стосується військовополонених, відповідально ставитися до висвітлення чутливих тем, які можуть вразити суспільство.