Мова ворожнечі щодо внутрішньо переміщених людей і ветеранів має свою історію: ці групи регулярно опиняються в центрі маніпуляцій та навмисного розпалювання протистояння. ВПО часто зображають як «тягар» для громад, а ветеранів — як «проблемних» або «агресивних». Такі меседжі не виникають у вакуумі: їх активно використовує російська пропаганда, щоб розділяти українське суспільство, підсилювати недовіру й створювати образ внутрішнього конфлікту там, де його немає. Однак нерідко вони з’являються і на сторінках чи в ефірах українських медіа.
Поширення подібних наративів у медіа та соцмережах формує небезпечні стереотипи, які ускладнюють інтеграцію ВПО, нівелюють досвід ветеранів і підривають солідарність у громадах.
Щоб допомогти медіа розпізнавати прояви мови ворожнечі, спрямованої на ВПО та ветеранів, а також запобігти поширенню висловлювань, які несуть в собі розбрат, Комісія з журналістської етики підготувала рекомендації, сформовані на основі вебінару членкині КЖЕ, виконавчої директорки Українського інституту медіа та комунікації Діани Дуцик.
Діана Дуцик пояснює: в українських та міжнародних документах не існує єдиного визначення мови ворожнечі. Наприклад, Рада Європи досить широко трактує поняття мови ворожнечі, зокрема в Рекомендаціях Комітету Міністрів РЄ №97(20)59 йдеться, що нею можна вважати усі види висловлювань, які поширюють, підбурюють, сприяють чи виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ненависті, засновані на нетерпимості. Зокрема, включаючи агресивний націоналізм, етноцентризм, дискримінацію меншин чи ворожість до мігрантів. У цьому сенсі поняття «мова ворожнечі» поширюється на всі висловлювання, спрямовані проти однієї людини або якоїсь визначеної групи людей».
У свою чергу закон України «Про медіа» забороняє поширювати на території України в медіа та на платформах спільного доступу до відео висловлювання, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість, підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих людей і груп за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками. А Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, у свою чергу, має повноваження накладати санкції за відповідні порушення.
На думку експертки, мова ворожнечі є фундаментальним підґрунтям війни, яку веде Росія проти України. Зокрема, мову ворожнечі використовували і використовують російські пропагандисти та російський режим проти українців. Російське суспільство, накачане цією мовою ворожнечі, толерує війну. Росія особливо часто вдається до використання мови ворожнечі, щоб стигматизувати якусь конкретну групу людей. Зокрема, роспроп націлює цей метод щодо ветеранів та ВПО, оскільки це прямо впливає на обороноздатність України.
Діана Дуцик каже, що мова ворожнечі часто створює стигматизоване уявлення про ту чи іншу людину чи групу людей. У той же час стигматизація та упередження підживлюють мову ворожнечі, оскільки вони підштовхують людей до поширення дискримінаційних висловів.
В медіа, але частіше — в соцмережах та анонімних телеграм-каналах можна зустріти або стереотипне зображення ветеранів та ВПО, або навіть відвертий хейт. Наприклад, внутрішньо переміщених осіб можуть називати «ждунами», «ухилянтами», або ж часто цю групу досі представляють як неповноцінну, звинувачуючи у кримінальних злочинах. «Неподалік Вінниці переселенці з Луганщини вирощували коноплю», «Суд призначив 8 років тюрми переселенцю, який пограбував мешканця половок та намагався звинуватити в цьому іншого крадія», «До переселенців у Рівному поліцію викликають частіше, ніж до місцевих», — йдеться в окремих заголовках до новин. Це формує образ групи як «загрози».
Натомість ветерани стають заручниками російських пропагандистських кампаній, спрямованих на дискредитацію українських військовослужбовців у цілому. Моніторинг російськомовних телеграм-каналів, який проводила громадянська мережа «Опора», показав, що російська пропаганда формує образ ветеранів як покинутих та знецінених жертв війни, а не героїв, а згодом використовує це для критики чи дискредитації української влади, звинувачуючи в байдужості та в недосконалій системі підтримки. Українські медіа своєю чергою можуть некоректно висвітлювати тему сімейного насильства в родинах ветеранів («кожен військовий повертається з ПТСР»; «більшість жінок ветеранів стикаються із агресією та насильством»). Також складною темою є дискримінація військовослужбовиць.
Щоб не допомагати російській пропаганді поширювати стереотипи, Діана Дуцик радить:
- Не фокусуватись в заголовках на якійсь одній групі, оскільки це призводить до стигматизації та провокує конфлікт.
- Не акцентувати увагу на відмінностях групи та не протиставляти одну групу іншій, оскільки це поглиблює недовіру в суспільстві та призводить до конфліктів.
- Приділяти більше уваги соціальній активності спільноти.
- Уникати надмірної героїзації чи віктимізації.
- Використовувати нетравматичні методи інтерв’ю із тими, хто пережив травму. Враховувати право на приватність.
- Надавати інформацію про різні можливості для вразливих спільнот, які сприятимуть нетравматичній адаптації в нових умовах.
- Не використовувати інформацію про вразливі спільноти із сумнівних джерел, ретельно перевіряти усі дані та факти.
- Критично підходити до заяв офіційних осіб чи будь-яких публічних людей, оскільки вони теж можуть поширювати стереотипи та упередження щодо тієї чи іншої групи.
- Знати та вживати коректну термінологію (наприклад, розуміти, чим відрізняється біженець від ВПО).
- Уникати дискримінаційної лексики та поширення упереджень, навіть якщо йдеться про цитування тих чи інших людей.
- Пам’ятати про контекст.
Повний запис вебінару можна переглянути за посиланням.
Нагадаємо, Комісія з журналістської етики організувала серію подій, присвячених протидії мові ненависті в українському медіапросторі. Під час першого вебінару з Ліною Кущ йшлося про мову ворожнечі як фактор небезпеки; на другій зустрічі з Діаною Дуцик говорили про «Мову ненависті під час війни: як медіа уникнути стигматизації ВПО та ветеранів», під час третьої зустрічі з Ольгою Білоусенко йшлося про мову ненависті за ознакою статі.
Серію вебінарів КЖЕ проводить за фінансової підтримки Європейського Союзу та Ради Європи. Зміст подій є виключною відповідальністю авторів. Погляди, висловлені під час вебінарів, жодним чином не можуть тлумачитися як такі, що відображають офіційну думку Європейського Союзу чи Ради Європи.