На початку грудня 2024 року журналістська спільнота обурилася поведінкою військово-політичного оглядача, представника групи «Інформаційний спротив» Олександра Коваленка. Під час включення до ефіру телеканалу «Київ» після уточнюючої репліки ведучої програми Ірини Король коментатор зверхньо перебив журналістку: «Ша! Ша! Я у вас тут запрошений експерт!».
Велика частина журналістів публічно засудила грубу агресію з боку гостя ефіру, а деякі медіа заявили про своє рішення не запрошувати Коваленка в майбутньому і не брати в нього коментарів.
Цей випадок привернув увагу до проблеми вибору компетентних експертів чи експерток, що завжди було відповідальною складовою роботи над журналістським матеріалом. Обрати правильного співрозмовника — непросте завдання, коли інформаційний простір перенасичений людьми, які називають себе фахівцями в різних сферах. Медійникам часом складно оцінити рівень коментатора або коментаторки та передбачити, приміром, їхню реакцію в прямому ефірі.
Ці рекомендації Комісії з журналістської етики допоможуть журналістам уникнути помилок у виборі експертів і зберігати об’єктивність висвітлення подій.
1. Починайте з аналізу кваліфікації експерта / експертки. Чи мають вони профільну освіту, необхідний досвід, чи місце роботи пов’язане зі сферою, яка обговорюється? Чи мають доступ до першоджерел, володіють унікальними знаннями або, навпаки, оперують лише загальновідомою інформацією?
До такої перевірки варто вдаватися, навіть якщо експерт є частим гостем в інших медіа. Популярність у медіа, наявність блогу, каналу з мільйоном підписників в YouTube не гарантує професійності (приклад псевдопсихолога Спартака Суботи). Далеко не кожен і не кожна, хто пише аналітику в соціальних мережах та має власну аудиторію, може називатись експертом чи експерткою з цих питань.
Нова масова хвиля псевдоекспертів, зокрема воєнних, виникла в Україні у 2022 році із початком повномасштабного вторгнення. Коментувати бойові дії, атаки ворога та контратаки оборони, робити прогнози щодо закінчення війни та планів окупантів взялись блогери, нефахові аналітики, люди без відповідного досвіду чи освіти (як-то Андрій Васильєв на псевдо Дорж Бату). Називати таких людей «експертами» — означає вводити в оману аудиторію (приклад: «Що чекає на долю Комаровського після заяви віддати території — тарологиня озвучила прогноз»).
2. Компетентний експерт зазвичай коментує теми, які безпосередньо відповідають його досвіду, підкріплює свої слова фактами. Той, хто готовий висловлюватися з будь-якої теми, від вакцинації до виборів у США, — ненадійне джерело, і це має стати «лакмусовим папірцем» для журналістів.
Варто бути готовими до того, що вузькопрофільні спеціалісти (наприклад, медики) можуть мати різні думки щодо одного питання. В цьому випадку потрібно представляти аудиторії різні погляди.
3. Зверніть увагу на стиль спілкування експерта / експертки. Знайдіть попередні коментарі та матеріали, перевірте їх на наявність сенсаційних та / або категоричних заяв. Люди з якісною експертизою будуть зважувати на різні чинники і думки та не робитимуть необережних висновків. Тоді як секрет популярності псевдоекспертів часто полягає у тому, що вони використовують ті ж засоби, що і пропаганда.
Тому вас має насторожити:
- яскраво забарвлена лексика;
- оціночні судження;
- клікбейт;
- маніпуляції;
- фейки;
- неперевірена інформація та чутки;
- апокаліптичні чи навпаки, занадто оптимістичні прогнози тощо.
Словом, усе те, що викликає в аудиторії сильні емоції та чого не допускають журналістські стандарти й етика.
4. Перевіряйте не лише знання, а й репутацію. Варто дізнаватись, чи не пов’язаний ваш співрозмовник / співрозмовниця з політичними силами, а також моніторити, яким медіа вони давали коментарі, коли і що саме говорили.
Дописи і коментарі людини в соціальних мережах можуть багато сказати про її позицію, звʼязки та сферу експертизи. А також дати уявлення про упередженість або неупередженість: наприклад, про наявний конфлікт інтересів. Коли ви запрошуєте коментувати ситуацію на фондовому ринку власника компанії, яка торгує акціями, не представляйте його як експерта, адже це — зацікавлена особа.
5. Розділяйте експертів і гостей, яких ви запросили поділитися власним досвідом. Наприклад, спортсменка може розповісти про власну підготовку до турніру, а експертка — оцінити процес підготовки збірної або країни в цілому.
Доречно в особистому спілкуванні перепитувати, чи знаходиться в експертизі людини та чи інша тема саме зараз. Чи не змінював експерт / експертка фах чи напрямок роботи, досліджень, тощо. Ставте різні запитання різним співрозмовникам, зважаючи на те, якою інформацією вони володіють.
6. Напрацьовуйте власну базу контактів, запитуйте поради у перевірених експертів / експерток, колег із досвідом, гостьових редакторів / редакторок, у професійних спільнотах та перевірених групах у соцмережах. Звертайтесь також за порадами до медіаорганізацій, які мають власні бази.
7. Уникайте власної упередженості у виборі експертів / експерток: приміром, хибно уявляти, ніби лише чоловік у військовій формі може коментувати будь-які аспекти ситуації на фронті. Прагніть, аби склад експертів вашого медіа дозволяв представити різні точки зору, був гендерно збалансованим і зваженим.
Підтверджений рівень експертизи не дає права запрошеним гостям вдаватися до персональних образ, до дискримінаційних чи нецензурних висловлювань, висловлювати зневагу, погрози й агресію на адресу журналістів, ведучих, інших гостей або аудиторії. Якщо це сталося в прямому ефірі, то журналістам / ведучим варто перервати розмову і надати негативну оцінку діям експерта, відмежуватися від його поведінки. Комісія підтримує ініціативи медіа щодо включення таких експертів до списку «небажаних гостей» на інших інформаційних майданчиках.
8. Встановлюйте і розвивайте стосунки довіри з тими експертами, чиї коментарі були цінними для вашого матеріалу.
Розкажіть, в якому обсязі і в якому вигляді ви використаєте записану розмову. Якщо ви плануєте використати як цитату лише невеликий фрагмент, — попередьте про це заздалегідь. Розкажіть більше про формат матеріалу, його тривалість, подальше поширення на різних майданчиках. Уточніть цифри, специфічні терміни перед оприлюдненням матеріалу. Завдяки довірі і вашій професійності в українських медіа стане більше компетентних, незалежних експертів та експерток.
Як перевірити експерта / експертку?
Поміж іншого, для перевірки експертів та експерток Комісія радить використовувати існуючі бази даних, які доступні в Україні.
- База псевдосоціологів та прихованих піарників від Texty;
- База російських пропагандистів від волонтерської ініціативи «Як не стати овочем»;
- Kremlin’s Voices від Internews;
- База даних політиків та партій ПотітХаб від руху «Чесно».
- Google Академія для перевірки фаховості науковців та науковиць
- Ресурс YouControl.
Де шукати експертів та експерток?
- Офіційні державні структури та організації;
- Науково-дослідні установи;
- Громадські організації, професійні обʼєданння та спільноти;
- Дослідницькі та аналітичні центри;
- Спеціалізовані бази експертів (база «Спитай жінку» від кампанії проти сексизму «Повага»).
Ці рекомендації розроблені в межах проєкту Комісії з журналістської етики за підтримки ЮНЕСКО та народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цьому матеріалі, а також за висловлені в ньому думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та не накладають на Організацію жодних зобов’язань.