Комісія журналістської етики – це орган саморегуляції медіа, який допомагає аудиторії та медіа розв’язувати проблеми етичного характеру самостійно, без залучення тих чи інших державних інституцій. Комісія розглядає конфліктні ситуації етичного та професійного характеру, які виникають в журналістському середовищі, а також між цим середовищем та громадськістю у зв’язку з виконанням журналістами свого професійного обов’язку.
Основне завдання Комісії: Сприяння дотриманню професійних етичних стандартів в українських медіа та сприяння формуванню запиту суспільства на якісну журналістику.
Які повноваження має Комісія
Комісія у першу чергу оцінює журналістські матеріали на предмет дотримання Кодексу етики. Дотримання етичних норм є важливою складовою професійної діяльності будь-якої редакції та будь-якого журналіста.
Також Комісія розглядає конфліктні ситуації етичного та професійного характеру різних типів: ті, які виникають у журналістському середовищі між журналістами чи редакціями та між журналістами та громадськістю.
Комісія виносить рішення, спираючись на: Кодекс етики українського журналіста та норми законодавства України.
Хто може звертатися до Комісії зі скаргами
Обмежень щодо того, хто може звертатися до Комісії, нема. Зокрема це може робити:
- кожен журналіст;
- кожен громадянин, який вважає, що професійна діяльність конкретного журналіста суперечить основним принципам та загальноприйнятим етичним нормам журналістики;
- юридична особа.
Також Комісія має право за власною ініціативою розпочати розгляд випадків про порушення професійних та етичних норм журналістики, якщо такі зафіксовано у процесі моніторингу ЗМІ. Але варто зауважити, що Комісія не здійснює такий моніторинг самостійно, а відтак не може реагувати на всі без винятку порушення етики, які трапляються в українських медіа. Проте вона може реагувати на звернення громадських організацій, які здійснюють такий моніторинг, або розглядати резонансні випадки порушень журналістської етики, які обговорюються в медіа середовищі та серед громадян.
Які терміни подання та розгляду скарг
Комісія хоче наголосити, що вимоги скаржників розглянути скаргу у кількаденний термін (в одній із скарг вимагалося «розглянути скаргу в семиденний термін») не є релевантними.
КЖЕ не зобов’язана розглядати подану скаргу в терміновому порядку. Положенням Комісії передбачено, що вона робить це в розумно стислі строки, необхідні для вивчення обставин конфлікту та запрошення зацікавлених осіб, однак у будь-якому випадку не пізніше ніж протягом чотирьох місяців з дня отримання звернення.
Члени Комісії є волонтерами і працюють на безоплатній основі. Комісія на даному етапі не має постійної інституційної підтримки, а відтак не може утримувати Секретаріат та юриста, які б розглядали скарги терміново.
Також Комісія не розглядає скарги на матеріали, якщо вони надійшли більше, ніж через один рік після оприлюднення такого матеріалу.
Які рішення виносить Комісія
Залежно від порушення Комісія може виносити рішення у таких формах:
- дружнє попередження: у випадках, коли ЗМІ здійснило ненавмисну помилку (таке рішення не є обов’язковим для публікації, воно надсилається журналісту, керівнику ЗМІ та особі, яка звернулася із зверненням);
- заява Комісії: у випадках, коли журналіст чи ЗМІ порушили норми журналістської етики, порушили право громадськості на отримання правдивої інформації або загрожують іміджу українських ЗМІ (ця заява надсилається не лише журналістам, керівникам ЗМІ, які стали об’єктом слухань Комісії, та особі, яка звернулася із зверненням, але й розповсюджується серед журналістів, які підписали Кодекс етики українського журналіста. ЗМІ можуть оприлюднити заяву на власний розсуд);
- заява у формі публічного осуду: коли журналісти або ЗМІ свідомо порушують норми журналістської етики. Заява Комісії про публічний осуд розповсюджується якнайширше всіма доступними Комісії засобами. Комісія та Секретаріат Комісії докладають зусиль для того, щоб заява про публічний осуд була оприлюднена якомога більшою кількістю ЗМІ.
Що НЕ входить в компетенцію Комісії
Як уже було зазначено, часто скаржники плутають Комісію з різними інституціями, у тому числі державними, наділяючи її невластивими їй функціями.
Комісія – це не суд, і не регулятор. Проте вона покликана звертати увагу на неприйнятні порушення журналістської етики та професійних стандартів, аби редакції могли уникати їх в майбутньому, а громадяни – критично оцінювати інформацію, яку вони споживають.
Відтак Комісія хоче наголосити, що вона НЕ здійснює наступні повноваження:
Не може позбавити ліцензії канали радіо чи телебачення.
Лише регулятор, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення проводить перевірку та ініціює позбавлення ліцензії. Рішення про позбавлення ліцензії приймає суд.
Не може позбавити прес-карти журналіста.
На сьогодні не існує єдиної прес-карти. Ідентифікатором журналіста є редакційне посвідчення, яке видає ЗМІ, в якому той працює. Комісія не видає прес-карт, а відтак не може їх забирати.
Не може вжити заходів щодо притягнення до відповідальності журналіста та надати докази спростувань матеріалу, на який скаржаться.
Комісія – це не суд. Усі рішення Комісії є добровільними до виконання. Проте медіа-підписанти Кодексу етики зобов’язуються публікувати рішення КЖЕ. Також Комісія покладається на відповідальність редакцій та журналістів, яку вони несуть перед суспільством. Мюнхенська декларація прав та обов’язків журналіста передбачає, що журналіст повинен виправити будь-яку опубліковану інформацію, якщо вона виявиться неточною. Виправлення такої неточної інформації – є важливим завданням медіа.У будь-якому випадку (навіть за наявності рішення Комісії, яке вказує на порушення етики в тому чи іншому журналістському матеріалі) скаржник завжди має право звернутися до суду.
Не може вжити невідкладних заходів щодо припинення розповсюдження тими чи іншим медіа недостовірної інформації.
Комісія може привернути увагу громадськості, медіасередовища та регулятора до фактів поширення недостовірної інформації. Але вона не володіє необхідними інструментами для припинення такої недобросовісної діяльності. Проте Комісія, поширюючи інформацію про порушення журналістської етики в медіа, розробляючи рекомендації щодо належного висвітлення тих чи інших тем, ініціюючи дискусії з актуальних етичних проблем в медіа, сприяє поширенню медіаграмотностіта розвитку критичного мислення у широкого кола громадян.
Чи всі скарги розглядаються?
Ні, не всі. Комісія вправі відмовити у розгляді звернення у таких випадках:
- якщо вважає, що його розгляд виходить за межі компетенції Комісії.
- якщо у компетентному суді порушено провадження про розгляд відповідного спору.
- не дотримані вимоги до звернення.
Чи можна оскаржити рішення Комісії?
Рішення Комісії не підлягають оскарженню. Комісія може розглянути будь-яку справу повторно, переглянути, змінити та/або відмінити винесене нею раніше рішення.
Чому дотримання етики є важливим
Мюнхенська декларація прав та обов’язків журналіста зобов’язує журналіста шанувати істину, з огляду на право суспільства її знати. Відтак «вимога істини є основоположною, саме тому існує потреба постійного критичного оцінювання інформації», зазначав автор книги «Етика засобів масової інформації» Даніель Корню.
Наявність та діяльність органів саморегулювання таких як Комісія журналістської етики є надзвичайно важливим для забезпечення формування культури професійної та чесної журналістики, а відтак утвердження довіри до ЗМІ та зміцнення принципу свободи слова в Україні. Сам факт публічного реагування на неетичну поведінку чи поширення недостовірної інформації сприяє оздоровленню медійного середовища, а також виховує свідомого медіаспоживача.