Подати скаргу
Закрити пошук
30.03.2022

«Під час війни журналістам не потрібно проводити фактчекінг офіційних заяв військових відомств України» – Ганна Маляр, заступниця Міністра оборони України

«Під час війни журналістам не потрібно проводити фактчекінг офіційних заяв військових відомств України» – Ганна Маляр, заступниця Міністра оборони України

24 березня 2002 року відбулася онлайн-дискусія медійників, студентів факультетівжурналістики та усіх зацікавлених від Комісії з журналістської етики.

Говорили про журналістську діяльність під час війни, правила подачі матеріалів, а також баланс між патріотизмом та об’єктивністю з Ганною Маляр, заступницею Міністра оборони України.

Комісія публікує найголовніші тези з дискусії від Ганни Маляр, заступниці Міністра оборони України:

  1. Професія «журналіст» є одною з найбільш постраждалих під час війни тому, що фактично журналісти не можуть працювати в тому режимі, якому вони працювали раніше. Ба більше, ті професійні стандарти, які вчать журналісти в університетах, насправді, зараз доведеться частину з них сховати у валізу до перемоги. Тому, що більшість речей зараз не те, що не можна робити, а це навіть небезпечно для життя і здоров’я людей, взагалі небезпечно для держави.
  2. Між ЗМІ в мирний час є здорова, професійна конкуренція «хто перший повідомить новину». Під час війни це небезпечно. Ми проводили багато інформаційних компаній, пояснювали, що це корегування вогню ворога. Ми намагаємося обмежити ворога у доступі до інформації. Зараз якраз настав той час, коли ви притримуєте інформацію і не повідомляєте її швидко, це ознака професійності.
  3. 80% розвідувальної інформації береться з відкритих джерел і те, що вони ретельно відстежують наші соцмережі, пресу, офіційні сторінки – будьте в тому абсолютно впевнені.
  4. Ще один момент, який складно професійно пережити журналістам під час війни, це те, що не потрібно проводити фактчекінг офіційних заяв військових відомств: ЗСУ та міністерства. Першочергова наша задача – безпека держави і збереження державності і відсіч ворога.
  5. Є певні закони поширення інформації – до кінця війни не буде сповіщатися кінцева цифра наших втрат. Не тільки тому, що це державна таємниця, а і тому, що достовірно встановити цю інформацію фізично складно. Ми завжди вибудовуємо цей здоровий баланс між тим, наскільки нам важлива інформація, і тим, наскільки ми готові ризикувати людьми для того, щоб цю інформацію мати. Наші цифри більш-менше співпадають з цифрами іноземних розвідок, бо вони використовують ту саму методику підрахунку. Точні ж цифри будуть по завершенню бойових дій.
  6.  Сьогодні, ви повинні розуміти, під легендою «журналіста» в Україну потрапляють різні люди, що виконують певні бойові задачі або у кращому випадку,  розвідницькі. Було, що люди, які акредитувалися як журналісти і отримували всі дозволи, потім робили матеріали на шкоду Україні і нашій позиції. Тому ми повинні розуміти, що акредитації потрібно чекати деякий час, але це максимальний баланс між доступом преси до подій і безпекою держави, яка наражається на загрози через потрапляння тисяч журналістів з-за кордону до нас.
  7. На час війни треба змиритися з тим, що основне джерело інформації, яку можна оприлюднювати – це Генеральний штаб. В першу чергу, все, що стосується оперативної інформації, а також того, що відбувається в боях, в населених пунктах, по певних напрямах. Друге, це міністерство оборони, що є цивільним відомством і забезпечує військово-політичну складову, наші заяви, що стосуються політичного рівня. Все інше, на жаль, ми просимо людей перевіряти і робити власний вибір, вірити чи не вірити. Достовірна інформація є з цих офіційних джерел.
  8. Ми зараз налагоджуємо систему по вимогах Женевських конвенцій, що стосується затриманих людей, депортації, полонених. Інформаційно за все це буде відповідати Національне інформаційне бюро, запити потрібно робити туди.
  9. Коли йдеться про безпеку держави, то ми чітко пояснюємо правила, що не варто писати – не тому, що ми підважуємо свободу слова, а тому, що цією інформацією можуть скористатися вороги і знищити певні об’єкти. Що стосується подачі інформації іноземними журналістами, більшість з них не обізнані правилам висвітлення війни. Ми маємо випадки, коли фотографували воєнні об’єкти, які не можна, і виставляли в Інстаграмі – ми забирали акредитацію у таких журналістів. Якщо у вас є така інформація – буду вдячна, давайте нам скріншоти, посилання, ми забираємо акредитацію одразу.
  10. Єдине, що можна миттєво говорити, що був вибух, тому, що його всі чули. Іноді буває, що не чули, а є інформація про вибухи, різні бувають історії. А чітко описувати об’єкт не варто. І якщо це військові об’єкти – то без генштабу цю інформацію подавати не можна, тільки цивільні. По технології війни, перші об’єкти ураження – це військові: полігони, військові частини, аеропорти, склади, навчальні центри, госпіталя тощо. Цю інформацію про військові об’єкти категорично цивільним викладати не можна, це парафія тільки генштабу.

Важливими видаються також Рекомендації для журналістів від Управління зв’язків з громадськістю ЗСУ.

Поділитись