У листопаді 2024 року Комісія з журналістської етики провела подію «Полковникові багато пишуть: Сергій Череватий про виклики керування державним інформаційним медіа». Під час онлайн-зустрічі з гендиректором Укрінформу йшлося про кадрову політику в агентстві, користь державної пропаганди й особливості комунікацій між військовими й суспільством.
Полковник Череватий — військовослужбовець, журналіст, науковець, кандидат політичних наук. На початку повномасштабного вторгнення був заступником зі стратегічних комунікацій тодішнього командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Олександра Сирського, організував у Києві Інформаційний штаб.
Після того працював речником Східного угруповання військ ЗСУ, начальником кафедри військової журналістики Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ). А у травні 2024 року був призначений генеральним директором Укрінформу.
Повний запис події із Сергієм Череватим доступний на YouTube КЖЕ, а ключові тези з розмови читайте нижче:
- Моя головна задача — зробити для журналістів комфортні умови й убезпечити їх від будь-якого тиску.
- Саме проактивність і вміння випереджати ворога — головне в стратегічних комунікаціях.
- Перемогти на інформаційному полі бою можливо лише за умов залучення усіх засобів, які в нас є. Але не на тоталітарній основі, як це робиться в Росії, а на мережевій. До інформаційної боротьби мають бути залучені, зокрема, авторитетні та професійні воєнні блогери. Усі мають бути консолідовані довкола спільної мети та головної ідеї, але без тоталітарного політичного впливу.
- Ми ведемо дуже жорстоку війну. І разом із нами на нашому боці — розвинуті європейські держави. Якщо вони будуть бачити порушення демократичних цінностей і свободи слова, то це завдасть дуже жорсткого удару по іміджу нашої держави. І ми не маємо права цього допустити.
- В Укрінформі зібралася плеяда дуже потужних професіоналів, олдскульних (у хорошому розумінні цього слова) журналістів. І вони виступають наставниками, вчителями для молодих колег, які приходять на стажування до агентства та роблять перші кроки в професії. До того ж я постійно закликаю усіх членів колективу до самонавчання, чим намагаюся займатись і сам.
- Зараз проблем додають ще й так звані «воєнні експерти», які, не маючи достатнього рівня фахової підготовки та не володіючи інформацією про реальну ситуацію на фронті, дозволяють собі робити якісь висновки та давати рекомендації військовому командуванню країни.
- У нас ще з радянських часів склалося ставлення до пропаганди як до чогось негативного. Але ж пропаганда здорового способу життя — це ж добре? Пропаганда патріотизму — це ж нормально. Пропаганда ставати до лав Збройних сил і захищати свою Батьківщину — це нормально. Тобто пропаганда може бути в розумних межах і тільки така, яка сприяє обороноздатності країни. Ба більше — під час війни уникнути пропаганди неможливо.
- Я вважаю, зараз необхідно активізувати комунікацію між військовими та суспільством. Причому це мають бути військові найвищого рівня. Вони мають чесно і компетентно пояснювати, яка ситуація на фронті, у чому наші складнощі, у чому — переваги, і що потрібно зробити, зокрема, суспільству для посилення Сил оборони України.