Комісія з журналістської етики регулярно отримує запити від журналістів, керівників медіа, студентів і викладачів факультетів журналістики, а також споживачів інформації щодо консультацій, роз’яснень та уточнень, які допоможуть дотримуватись стандартів професії та етично готувати матеріали.
Відповіді на запитання готує Ліна Кущ, перша секретар Національної спілки журналістів України, членкиня Комісії з журналістської етики. У цьому матеріалі розповідаємо, чи планує КЖЕ удосконалювати чи деталізувати Кодекс етики українського журналіста.
Відповідь КЖЕ
Кодекс етики українського журналіста базується на засадах прав і свобод людини, викладених у Загальній декларації прав людини, Всесвітній Хартії свободи преси ООН, Декларації принципів поведінки журналіста Міжнародної федерації журналістів, Конституції України та чинному законодавстві.
Основні принципи Кодексу, в основі якого лежить повага до прав людини, залишаються актуальними навіть під час воєнного стану. Комісія з журналістської етики не вважає доцільним створювати новий документ — важливіше його застосування та адаптація через рекомендації, що стосуються конкретних етичних викликів.
Наприклад, під час повномасштабного вторгнення Комісія з журналістської етики розробила низку рекомендацій, пов’язаних із підготовкою матеріалів про військовополонених, переселенців, жінок-військовослужбовиць та інших. Ці рекомендації допомагають журналістам зберігати етичний підхід до висвітлення нових або складних тем. Ось деякі з них:
- Рекомендації щодо висвітлення подій, пов’язаних з воєнними діями ЗСУ на території Російської Федерації.
- Рекомендації щодо публікації фотографій людей, які загинули внаслідок агресії РФ.
- Рекомендації, як обирати експертів й експерток.
- Рекомендації щодо висвітлення поховань українських військових.
Крім того, адаптація Кодексу до сучасних змін відбувається через розширення сфери розгляду скарг на журналістські матеріали, зокрема щодо дотримання стандартів журналістської етики онлайн-медіа в Instagram та інших соціальних мережах.
Щодо співрегулювання, то ключовим питанням є не кількість органів, а їхня ефективність та взаємодія. Якщо кожен орган має чітко визначену сферу відповідальності й здатний виконувати свої функції, а ця взаємодія відповідає потребам ринку — така модель може бути виправданою. Досвід взаємодії органів саморегулювання і співрегулювання в європейських країнах свідчить, що важливо уникати дублювання повноважень і бюрократизації процесів, що може знизити оперативність реагування на виклики в медіасфері.
Додатковим викликом є швидка трансформація медіаринку, зокрема цифрових платформ, де традиційні механізми регулювання не завжди ефективні, а також створення конвергентних редакцій на базі традиційних медіа. У таких умовах модель співрегулювання, яка передбачає окремі співрегулівні органи для різних видів медіа, може бути ефективною лише за умови гнучкості, можливості адаптації до нових викликів і узгодженої роботи різних органів.
Якщо у вас є запитання щодо журналістської етики чи стандартів, залиште запит у формі. Відповідь надійде на пошту, яку ви вказали при заповненні анкети.
Текст матеріалу підготувала Комісія з журналістської етики в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цій публікації. Висловлені погляди належать виключно авторам, та не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.