13 листопада Комісія з журналістської етики провела онлайн-подію «Експерти та експертки: як обрати правильно. Досвід Громадського радіо». Захід зібрав медійників, які прагнули дізнатися більше про критерії вибору експертів для своїх матеріалів, а також про те, як Громадське радіо формує власну базу експертів.
Спікеркою події стала Вікторія Єрмолаєва, головна редакторка Громадського радіо, журналістка з багаторічним досвідом, яка в 2014 році через тиск окупантів була змушена покинути Крим. Її шлях у Громадському почався як волонтерки, а сьогодні вона є лідеркою редакції, яка активно впроваджує стандарти якісної журналістики.
Ключові тези події:
- Нормальна практика для будь-якої редакції — мати базу й антибазу, адже добір експертів та експерток у нашому медійному середовищі — це мінне поле.
- Слова експерта чи експертки, які будуть у статті із зазначенням вашого прізвища, у будь-якому разі асоціюватимуться з вами. Тому наша відповідальність як автора чи авторки — перевірити цю людину.
- Інколи пошук експерта чи експертки на певну тему — це мініжурналістське розслідування. Якщо йдеться про вузьку чи непопулярну тематику, пошук потрібної людини може зайняти тиждень.
- Вас має насторожити, якщо людина коментує все підряд — це червоний прапор. Наприклад, якщо вона коментує і бізнес, і політику, і соціальні питання, і агросектор, і навіть погоду.
- Ще одним тривожним дзвіночком є ситуація, коли людина була активною в медіа якийсь час, але, наприклад, після 2019 року згадок про неї немає. Це може свідчити про причину, через яку журналісти перестали її запрошувати. Такий факт потребує ретельнішої перевірки.
- Деякі так звані експерти дозволяють собі емоційні, оціночні судження або занадто яскраво забарвлені висловлювання. Це часто викликає емоції. Саме за таким принципом працює російська пропаганда.
- Дуже поширені нині формулювання на кшталт: «У Києві можлива масована атака, кажуть західні воєнні експерти». Такі висловлювання є абсолютно неприпустимими для медіа, що дотримуються журналістських стандартів. Часто це спрощення роботи редакції, коли використовуються узагальнення на кшталт «за різними даними експертів…», без зазначення конкретних імен, організацій, джерел чи першоджерела інформації.
- Офіційні джерела інформації, звісно, є дуже важливими. Вони можуть бути складними у співпраці, але варто робити спроби. У багатьох випадках це значно краще, ніж довіряти людині з сумнівною репутацією вирішення важливих питань.
- Робити помилки — нормально, головне — робити з них висновки та не повторювати їх. Ненормально — приховувати помилки чи просто змінювати текст у системі управління, щоб ніхто не дізнався. Так це не працює, бо інтернет усе зберігає. Завжди можна знайти першу версію вашої публікації, і це точно не зіграє на руку вашій репутації.
- Що робити, коли експерти під час ефіру починають говорити речі, які суперечать позиції вашого медіа чи, наприклад, громадської позиції? Тут важлива роль ведучого: не можна мовчати або дозволяти людині розвивати цю тему. Ведучий повинен чітко вказати на неприпустимість таких висловлювань і направити розмову в коректне русло. Ведучий має модерувати ситуацію, вказати на помилки, а в разі потреби — вимагати вибачення.
- Якщо у вас є ім’я та прізвище людини, яка теоретично могла би бути героєм чи експертом у вашому матеріалі, що варто зробити? Перше — перевірити цю людину в доступних базах, які існують в Україні.
База російських пропагандистів
Ефективний добір експертів — це не лише запорука якісного матеріалу, але й спосіб захисту репутації журналіста та медіа. Подібні події допомагають медійникам удосконалювати свої підходи до роботи та уникати пасток, які може створити некоректний вибір експертів.
Наступні заходи Комісії з журналістської етики обіцяють бути не менш корисними для журналістської спільноти. Зокрема, 26 листопада об 11:00 Комісія з журналістської етики запрошує на онлайн-подію «Полковникові багато пишуть: Сергій Череватий про виклики керування державним інформаційним медіа». Під час заходу обговоримо, як керувати державним інформаційним медіа, забезпечуючи високу якість та відповідальність перед суспільством в умовах війни.