Подати скаргу
Закрити пошук
Статус рішення:
Дружнє попередження

Щодо сюжету телеканалу «1+1» про кіднепінг

Подавач:
Осадчий Андрій Анатолійович
Дата подання:
10.06.2021
Порушник:
«ТСН.Тиждень» телеканалу «1+1»,журналістку Ірину Матвієнко
Статті кодексу:
03. Повага до приватного життя, 13. Заборона незаконних методів збору інформації, 18. Висвітлення питань, пов’язаних з дітьми

Рішення

Опис ситуації

До Комісії з журналістської етики 25 березня 2021 року надійшла скарга Осадчого Андрія Анатолійовича на сюжет про кіднепінг журналістки Ірини Матвієнко у випуску програми «ТСН.Тиждень» телеканалу «1+1» від 28 лютого 2021 року, доступний за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=PMGSLyejUfc

У сюжеті розповідається історія заявника, Андрія Осадчого, його колишньої дружини, Ольги, а також їх спільної дитини у контексті загальної проблеми великої кількості розлучень і опікунства батьків над дітьми у таких випадках. Ведуча випуску новин, Алла Мазур, називає проблему батьківським кіднепінгом.

Ольга Осадча стверджує, що заявник викрав у неї восьмимісячного сина під час одного з приїздів до заявниці у Чернігів. Ця розповідь супроводжується кадрами дитини, заявника, його родичів, невідомого будинку, взятими або з соцмереж, або знятими на мобільні пристрої. Журналістка коментує, що така ситуація є непоодинокою в Україні, і немає жодним юридичних норм, які б забороняли одному з батьків таким чином забирати собі дитину. У сюжеті присутній коментар адвокатеси Катерини Маліченко, яка розповідає про відсутність юридичної відповідальності за такі діяння.

Стверджується, що Ольга Осадча зараз намагається повернути собі можливість бачити сина у судовому порядку – і суд зобов’язав заявника надати матері право бачити дитину три рази на тиждень. У сюжеті фігурує копія судового рішення, яке, зокрема, містить низку персональних даних про заявника (його адресу, рік народження тощо). Журналістка показує те, як заявник відмовляється надати можливість бачитися матері з дитиною. Ірина Матвієнко надає заявнику можливість висловити власну думку щодо ситуації (Андрій Осадчий вважає, що він повернув дитину на попереднє місце проживання) шляхом включення до сюжету запису розмови з ним. Журналістка та адвокатеса дають поради про те, як діяти у подібних ситуаціях ще на етапі розлучення. Закінчує Ірина Матвієнко статистикою виховання дітей у неповних сім’ях в Україні.

На думку заявника, сюжет порушує його право на повагу до приватного життя, в той час як він не давав дозволу на зйомку себе та власної дитини, поширення власних персональних даних. Він також вважає, що використання записів з прихованої камери є протиправним.

18 травня 2021 року Комісія звернулася з листом до телеканалу «1+1» з проханням надати коментарі щодо дотримання у вказаному матеріалі вимог пунктів 3 та 13 Кодексу етики українського журналіста. Відповіді від телеканалу отримано не було.

Відповідні етичні стандарти

Пункт 3 Кодексу етики українського журналіста: «Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом є вищою, ніж приватні інтереси особи».

Пункт 13 Кодексу етики українського журналіста: «Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правовому полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації. Використання негласних прийомів збирання новин допускається лише тоді, коли це необхідно для забезпечення достовірності або точності матеріалу. Такі прийоми можуть бути виправдані лише у разі, коли іншими способами зібрати інформацію неможливо».

Пункт 18 Кодексу етики українського журналіста: «Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.».

Щодо порушень вимог пунктів 3 та 13 Кодексу

Пункт 3 Кодексу спрямований на захист права на повагу до приватного життя осіб, що можуть ставати героями матеріалів у медіа. Належне врахування цього права є запорукою відповідальної журналістики, а також забезпечує медіа від потенційних дифамаційних позовів. Варто пам’ятати, що право на приватність не є абсолютним – і має збалансовуватися правом аудиторії на отримання інформації, що становить суспільний інтерес. При тлумаченні пункту 3 Кодексу варто враховувати і положення пункту 13 Кодексу, що стосується процесу висвітлення та збору інформації, що може публікуватися в медіа. Журналіст не може вдаватися до порушень законодавства України при підготовці матеріалів, зокрема – знімати особу без її згоди; втім, така згода презюмується у разі, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

У сюжеті, що є предметом розгляду в рамках цієї справи, журналістка Ірина Матвієнко використовує матеріали або ж надані Ольгою Осадчою, або ж матеріали з відкритих джерел – зокрема з соцмереж заявника, офіційних документів тощо. Вона справді веде зйомку будинку, в якому перебуває заявник, однак робить лише загальні плани, з яких не можна встановити місцезнаходження помешкання.

В той час як можна погодитися з тим, що втручання у право на повагу до приватного життя Андрія Осадчого у сюжеті здійснюється, сам сюжет є предметом суспільного інтересу. Так, історія Осадчих подана в рамках загального інформування глядачів про проблему кіднепінгу одним з батьків, вирішення якої не врегульовано законодавчо. Також у сюжеті стверджується про можливе застосування заявником насильства щодо колишньої дружини у стосунках.

З огляду на це, окремі деталі приватного життя заявника є, на думку Комісії, менш значущими за право Андрія Осадчого на власне зображення та на захист його окремих персональних даних. Тому Комісія вважає, що Ірина Матвієнко не припустилася порушень вимог пунктів 3 та 13 Кодексу при підготовці сюжету.

Щодо порушень вимог пункту 18 Кодексу

Пункт 18 Кодексу до певної міри деталізує вимоги щодо захисту приватності, зазначені у пункті 3 Кодексу, пристосовуючи їх до потреби захисту дітей. Варто пам’ятати, що публікація будь-якої інформації про неповнолітню особу у випадках, коли дитина є жертвою потенційно протиправних дій, має слугувати її найкращим інтересам: медіа мають ретельно перевіряти всі обставини справи та утриматися від публікації відомостей, які дозволяють ідентифікувати дитину.

Ірина Матвієнко загалом провела належну роботу і щодо дотримання цих вимог Кодексу етики українського журналіста. Зокрема, у сюжеті не лунає інформація про ім’я дитини (її можна зустріти лише в одному з документів, презентованих у сюжеті), а також не робиться надмірного акценту на її ознаках.

В той же час, на думку Комісії, помилкою було використання зображень обличчя дитини Осадчих у сюжеті. Прикметно, що телеканал у цьому ж сюжеті показав належну практику захисту інтересів дитини, приховавши обличчя дитини з відео – перебивки. У разі, якщо б телеканал застосував аналогічний підхід щодо дитини заявника, зафарбувавши її обличчя, то Комісія б дійшла висновку про відсутність порушень Кодексу. Втім, на жаль, мусимо констатувати, що Ірина Матвієнко та телеканал «1+1» припустилися порушень пункту 18 Кодексу.

Висновок та рекомендації

Зважаючи на викладене вище, Комісія вважає, що сюжет про кіднепінг журналістки Ірини Матвієнко у випуску програми «ТСН.Тиждень» телеканалу «1+1» від 28 лютого 2021 містить порушення вимог пункту 18 Кодексу етики українського журналіста. Зважаючи на загалом якісну роботу журналістки Ірини Матвієнко, Комісія висловлює телеканалу дружнє попередження.

Комісія наголошує на необхідності дотримуватися права на повагу до приватного життя при висвітленні міжособистісних конфліктів. Зокрема, Комісія рекомендує медіа:

·       стежити за досягненням належного балансу між суспільним інтересом та недоторканістю приватного життя осіб, яких стосується матеріал;

·       утримуватись від поширення фото або відео з участю малолітніх, а в разі їх поширення – вживати заходів для унеможливлення їх ідентифікації, зокрема шляхом зафарбовування їх обличь;

  • уникати зйомки без дозволу, проникнення на земельні ділянки чи у житлові приміщення осіб, яких стосується сюжет, окрім випадків, коли таке проникнення є життєво необхідним для запобігання настання більшої шкоди;
  • надавати змогу висловитися обом сторонам конфлікту, в тому числі, заслухати їх пояснення та донести їх бачення конфлікту.

 

                        Голова Комісії                                                        Андрій Куликов

Текст скарги

До Комісії з журналістської етики 25 березня 2021 року надійшла скарга Осадчого Андрія Анатолійовича на сюжет про кіднепінг журналістки Ірини Матвієнко у випуску програми «ТСН.Тиждень» телеканалу «1+1» від 28 лютого 2021 року, доступний за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=PMGSLyejUfc

У сюжеті розповідається історія заявника, Андрія Осадчого, його колишньої дружини, Ольги, а також їх спільної дитини у контексті загальної проблеми великої кількості розлучень і опікунства батьків над дітьми у таких випадках. Ведуча випуску новин, Алла Мазур, називає проблему батьківським кіднепінгом.

Ольга Осадча стверджує, що заявник викрав у неї восьмимісячного сина під час одного з приїздів до заявниці у Чернігів. Ця розповідь супроводжується кадрами дитини, заявника, його родичів, невідомого будинку, взятими або з соцмереж, або знятими на мобільні пристрої. Журналістка коментує, що така ситуація є непоодинокою в Україні, і немає жодним юридичних норм, які б забороняли одному з батьків таким чином забирати собі дитину. У сюжеті присутній коментар адвокатеси Катерини Маліченко, яка розповідає про відсутність юридичної відповідальності за такі діяння.

Стверджується, що Ольга Осадча зараз намагається повернути собі можливість бачити сина у судовому порядку – і суд зобов’язав заявника надати матері право бачити дитину три рази на тиждень. У сюжеті фігурує копія судового рішення, яке, зокрема, містить низку персональних даних про заявника (його адресу, рік народження тощо). Журналістка показує те, як заявник відмовляється надати можливість бачитися матері з дитиною. Ірина Матвієнко надає заявнику можливість висловити власну думку щодо ситуації (Андрій Осадчий вважає, що він повернув дитину на попереднє місце проживання) шляхом включення до сюжету запису розмови з ним. Журналістка та адвокатеса дають поради про те, як діяти у подібних ситуаціях ще на етапі розлучення. Закінчує Ірина Матвієнко статистикою виховання дітей у неповних сім’ях в Україні.

На думку заявника, сюжет порушує його право на повагу до приватного життя, в той час як він не давав дозволу на зйомку себе та власної дитини, поширення власних персональних даних. Він також вважає, що використання записів з прихованої камери є протиправним.

Поділитись