Подати скаргу
Закрити пошук
Статус рішення:
Дружнє попередження

Щодо сюжету «Радикалы в Украине. Разбор» на телеканалі «ДОМ»

Подавач:
ДП «МУЛЬТИМЕДІЙНА ПЛАТФОРМА ІНОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ»
Дата подання:
02.07.2021
Порушник:
Телеканал «ДОМ»
Статті кодексу:
06. Повнота та об’єктивнсть інформації, 09. Відокремлення фактів від припущень, 10. Представлення точки зору опонентів, 15. Заборона дискримінації

Рішення

Опис ситуації

До Комісії з журналістської етики 21 квітня 2021 року надійшло звернення ДП «МУЛЬТИМЕДІЙНА ПЛАТФОРМА ІНОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ» (юридична особа телеканалу «ДОМ») щодо прохання розглянути на предмет відповідності положенням Кодексу етики українського журналіста сюжет телеканалу «ДОМ» «Радикалы в Украине. Разбор», який було опубліковано 11 квітня 2021 року, доступний за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=E1FDq1ykB2k.

У сюжеті йдеться про українські націоналістичні організації та їхню діяльність в Україні. Автори сюжету стверджують про те, що окремі дії представників цих організацій грають на руку російській пропаганді – і може скластися враження про те, що держава нічого не робить з проявами дискримінації з їхньої сторони. Це, на їхню думку, може відлякувати мешканців «ОРДЛО» та Криму та утруднити подальший процес реінтеграції. В той же час, телеканал наводить приклади відкриття кримінальних проваджень проти осіб, потенційно пов’язаних з націоналістичними організаціями – активістами, що підтримували Сергія Стерненка на мітингу біля Офісу Президента, та Семена Семенченка. Стверджується про непопулярність радикального курсу серед виборців. У програмі робиться висновок, що насправді націоналістичні організації не дуже сильно впливають на порядок денний в Україні, але держава має показувати українцям на непідконтрольних територіях те, що їхні права перебувають під захистом.

Сюжет супроводжується коментарями правозахисника Мирослава Грінберга, який стверджує, що представники низки організацій заперечують рівність між чоловіком та жінкою, аналітика Донецького інституту інформації Віталія Сизова, який наводить інформацію про надмірне висвітлення дій українських радикальних організацій російськими медіа, наголошує на несхваленні цих дій державою, та політолога Володимира Фесенка, який розповідає про незначну та роздріблену електоральну нішу націоналістичного сектору.

11 травня 2021 року Комісія звернулася до заявника з проханням надати коментарі щодо вказаної публікації та її відповідності вимогам п. 6, 10 та 15 Кодексу етики українського журналіста. 17 травня 2021 року шеф-редактор телеканалу «ДОМ» Олексій Мацука у відповіді зазначив, що на погляд каналу інформація, подана в сюжеті, не суперечить відповідним пунктам Кодексу. У сюжеті чітко вказуються джерела походження інформації, а безпосередньо сюжет ґрунтується на даних, які були розповсюджені правозахисниками; жодна зі сторін дискримінації в сюжеті не зазнає.

1 червня 2021 року Комісія звернулася за експертним висновком до В’ячеслава Ліхачова, керівника Групи моніторингу прав національних меншин та фахівця з діяльності радикальних організацій. 10 червня 2021 року Комісія отримала його висновок щодо сюжету, який опублікований як додаток до цього рішення мовою оригіналу. В’ячеслав Ліхачов звертає окрему увагу на необхідності розрізняти та коректно використовувати терміни «націоналістична організація» та «радикальна організація» і звертає увагу, що в сюжеті необхідної чіткості в цьому питанні немає. З детальною аргументацією експерта можна ознайомитися у доданому тексті.

Отзыв

 руководителя Группы мониторинга прав национальных меньшинств

Вячеслава Лихачева

на сюжет «Радикалы в Украине» телеканала «Дом»

 

Для адекватного понимания особенностей видеосюжета телеканала «Дом», размещенного на сервисе ютуб под названием «Радикалы в Украине», в первую очередь следует обратить внимание на общую его композицию, включая подбор комментариев, а также формулировки закадрового сопроводительного текста и его соответствие видеоряду.

Сюжет под названием начинается титром «Радикальные организации [здесь и далее курсив мой – В.Л.] в Украине: кому выгодны провокации?» (этот титр несколько раз повторяется на протяжении сюжета). Закадровый голос сообщает, что «Украинская Хельсинская правозащитная группа опубликовала справочник «символов вражды», в котором «рядом со свастикой и эмблемой СС оказались и символика украинских националистических организаций, таких, как С14, Национальный корпус, Традиция и порядок». Далее начинается прямая речь редактора-составителя справочника Мирослава Гринберга, который титрован как «привлеченный эксперт Хельсинкской правозащитной группы»: «Они просто отрицают, что у людей есть права, отрицают равноправие […] нападают на феминисток. Это вообще никак не соотносится ни с какими националистическими убеждениями, ну, не должно».

Далее закадровый текст гласит: «Украинские радикальные националистические организации действительно нередко появляются в медиа вместе с сообщениями о нетерпимости, дискриминации, погромах или угрозах. Такие экстремистские действия некоторых сторонников националистических группировок играют на руку российской пропаганде, цель которой – разжечь вражду и продолжать подпитывать мифы об украинском национализме». Это утверждение иллюстрируется видеорядом с протестов под зданием Офиса президента 20 марта с.г. (а потом – нарезкой скриншотов с передач российского телевидения).

Далее эксперт Виталий Сизов (собственно, обозреватель телеканала) утверждает, что «в реальной жизни они [видимо, националисты? – В.Л.] на них [видимо, на жителей оккупированных территорий? – В.Л.] никак не влияют, потому что люди находятся за линией разграничения, но в плане информации это серьезный фактор, […] любой акт насилия раздувается…»

Закадровый голос продолжает: «Благодаря манипуляциям и преувеличению, может показаться, что такие события происходят повсеместно, а государство не реагирует на противоправные действия радикалов». Видеоряд при этом демонстрирует кадры мирных собраний, на которых присутствует символика «Свободы» и Европейской солидарности (больше всего), а также Национального корпуса и Конгресса украинских националистов, украинские национальный (желто-голубой) и националистический (черно-красный) флаги.  

Далее В. Сизов говорит, что лозунги власти – европейские, не националистические», поэтому людям не стоит бояться «действий со стороны легальных органов власти».      

«И действительно», соглашается непонятно с чем закадровый голос, «фигурантами уголовных производств становятся в том числе и националисты». Это утверждение снова иллюстрируется кадрами с митинга 20 марта: его участники жгут пиротехнику и что-то скандируют. «Из последних примеров», продолжает закадровый комментатор «подозрение тем, кто нанес ущерб госсобственности во время митинга под зданием Офиса президента в поддержку экс-лидера одесского областного отделения Правого сектора Сергея Стерненко, или задержание Семена Семенченко, который в 2015 году активно сотрудничал с Правым сектором и другими националистическими организациями, за создание незаконной частной военной компании».

Далее обсуждается вопрос «поддержки радикального курса избирателями». Известный социолог Владимир Фесенко комментирует «их избирательную нишу», обращая внимание, в частности, на то, что «националистический сектор раздроблен».

После чего снова говорится о российских СМИ, преувеличивающих влияние «радикальных националистических сил». «На самом же деле, радикальные организации не влияют на общенациональную повестку».

Сюжет заканчивается утверждениями о том, что «государство должно показывать своим гражданам […], что их права под защитой, а в курсе, закрепленном Конституцией страны, нет места нетерпимости, расизму, дискриминации, погромам, и нацизму». Этот же тезис повторят В.Сизов (т.е., по сути, он воспроизводится еще раз от лица самого телеканала): «[видимо, власть — В.Л.] должна реагировать на каждое проявление нетерпимости, то есть Управление верховного комиссара по правам человека, они регистрируют различные преступления на почве ненависти, и каждое такое преступление должно быть расследовано, и виновные должны быть наказаны. Тогда люди будут знать, что да, несмотря на то, что существуют определенные проявления со стороны маргинальных националистических организаций, но они преследуются государством, государственной властью, есть орган, который защитит».

Некоторые особенности терминологии, употребляемой в сюжете, и его композиции представляются проблематичными, в совокупности производя впечатления материала с оттенком манипулятивности.

Довольно очевидно, что факт выхода справочника по символам вражды, использованный в качестве повода поговорить о «радикалах в Украине», играет роль исключительно формального информационного повода. Никакого отношения к основному содержанию сюжета ни сам справочник, ни его содержание не имеют. Для авторов сюжета неважно, как называется организация, выпустившая исследование (Украинский Хельсинский союз по правам человека сюжете назван как “Украинская Хельсинская правозащитная группа”). Редактор-составитель справочника в своем комментарии, с одной стороны, приводит (в обобщенной форме) примеры противоправной деятельности правых радикалов (нападения на феминисток), а также обращает внимание на то, что к национализму эта деятельность не имеет отношения.

Несмотря на такое начало, далее в сюжете нет ни одного примера собственно «провокаций» (в которых говорится в постоянно всплывающем титре), ни «нетерпимости, дискриминации, погромов или угроз», о которых говорит закадровый комментарий в самом начале, ни «нетерпимости, расизма, дискриминации, погромов, и нацизма», о которых говорится в конце.

В иллюстративном видеоряде доминируют кадры мирных собраний (как с визуальным доминированием ультраправых, так и без), больше всего внимания уделено кадрам митинга под Офисом президента. События на этом митинге упоминается и в качестве примера того, как «в том числе и националисты» становятся «фигурантами уголовных производств». Единственный помимо этого митинга конкретный пример на протяжении всего сюжета – это арест Семена Семенченко, не имеющий, на самом деле, ровно никакого отношения к «радикальным националистическим организациям», т.е., к теме сюжета.

Месседжи сюжета довольно ясны: «радикальные националистические организации» устраивают некие «погромы»; единственный (и навязчиво повторяемый в видеоряде) пример – митинг возле ОП. Эти провокации использует российская пропаганда. Власть должна пресекать подобную деятельность. Закадровый текст, использованные комментарии и визуальный ряд призваны сформировать у зрителя ощущение, что акция у ОП – это есть самый яркий пример «националистической провокации», и положительно оценить тот факт, что ее участники «уже стали фигурантами уголовных дел».

В действительности, подобное ощущение достигается весьма вольной трактовкой формального предмета сюжета («радикальные организации»), созданием ложных ассоциаций (незаконная частная военная компания — радикалы — российская пропаганда — акция у ОП), перечисления через запятую не имеющих никакого отношения друг к другу явлений, ложной контекстуализацией и манипулятивной подборкой видеоряда.    

Если попытаться рассмотреть отдельные элементы, из которых составлена эта мозаика, то довольно очевидно, что на самом деле:

– радикальные националистические организации не имеют отношения ни к аресту Семена Семенченко, ни к акции у ОП;

– «фигурантами» уголовных дел после акции у ОП стали некоторые бывшие члены радикальных националистических организаций, но далеко не только они, и попытка помещения акции в контекст «нетерпимости, нацизма и погромов» со стороны «радикальных националистических организаций» — манипуляция, призванная обосновать, почему «они преследуются государством»;

– все это не имеет никакого отношения к справочнику о «символах вражды»;

– мониторинговая миссия Управления верховного комиссара ООН по правам человека, конечно, фиксирует нарушения прав человека, в том числе и преступления на почве ненависти, но совершенно непонятно, какое это имеет отношение к митингу возле ОП, Семену Семенченко, Сергею Стерненко или кому-либо еще, упоминавшемуся в сюжете, кто, тем не менее, по логике его авторов, должен «преследоваться государством».

Среди прочего, подобная мешанина из не связанных между собой фактов, мнений, оценок и иллюстративного визуального ряда стала возможна благодаря неопределенности и широте предмета сюжета. На всем его протяжении повторяется расплывчатое и неточное словоупотребление «радикальные националистические», или просто «националистические», или просто «радикальные» (группы и т.п.). Нет оснований утверждать, что такой подход был выбран умышленно (скорее, авторы сюжета просто небрежны и не разбираются в вопросе – как и в случае с путаницей в названии правозащитной организации), хотя временами натяжка слишком очевидна. Например, когда упоминание ареста Семена Семенченко предваряется тезисом о том, что фигурантами уголовных дел становятся «в том числе» и националисты, авторы как бы намекают, что они не утверждают, что приводят в качестве примеров именно националистов – сказано же «в том числе», а не «исключительно». (Другое дело, что других примеров, когда речь действительно шла бы о представителях праворадикальных организаций, авторы сюжета не приводят вообще). Кроме того, упоминанием «сотрудничества» Семена Семенченко с Правым сектором в 2015 г. (очевидно, в зоне АТО?) авторы сюжета снова как бы приводят дополнительный аргумент, почему бывший комбат упомянут – сотрудничал же с Правым сектором. А упоминающийся через запятую Сергей Стерненко (точнее, говорится об акции в его поддержку, но имя упоминается только его – в сюжете вообще больше нет имен собственных, кроме Семенченко и Стерненко) вообще «экс-лидер» областной организации Правого сектора (примерно в том же 2015 году).

Впрочем, с определением «националист», я полагаю, могли бы согласиться и Семен Семенченко, и уж точно Сергей Стерненко. Другое дело, что далеко не любой «национализм» радикальный, не подразумевает «погромы», не тождественен «нацизму», и вовсе не противоположен курсу, закрепленному в Конституции страны. Только крайне неточные и неконкретные формулировки, используемые в сюжете, позволяют создавать ассоциации между «национализмом», дискриминацией и эмблемой СС, которая, впрочем, упомянута в сюжете только в качестве информационного повода.

В лучшем случае, рассматриваемый сюжет – это просто очень плохая журналистика. В худшем – сознательная манипуляция. За внешней отсутствием логики и некорректным текстом скрывается интенция создания негативного образа участников конкретной протестной акции и легитимация их преследования. Все остальное в сюжете просто подчинено этой главной идее, не важно само по себе, и поэтому производит впечатление столь странным образом сваленных в одну кучу не связанных один с другим тезисов и примеров.

Непрофессионализм, однако, сам по себе не нарушает Кодекс этики украинского журналиста. Манипуляция, в которой используются расплывчатые до бессодержательности формулировки и производящий эмоциональное впечатление видеоряд, прямо не являются дезинформаций. На мой взгляд в совокупности можно охарактеризовать сюжет как нарушающий п.9 Кодекса (и, безусловно, нарушающий п.10, но в данном случае это представляется допустимым).

С учетом факта обращения в Комиссию самого телеканала, идея ограничиться «дружеским предупреждением» представляется правильным.

Возможно, имеет смысл подумать над выработкой рекомендаций для журналистов, касающихся употребляемых терминов. Представляется крайне нежелательным, чтобы украинские СМИ не различали просто «национализм», «радикальный национализм» с «дискриминацией и погромами» и «нацизм», и сваливали для достижения эффекта в одну кучу явления принципиально разного порядка.            

Відповідні етичні стандарти

Пункт 6 Кодексу етики українського журналіста: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел».

Пункт 9 Кодексу етики українського журналіста: «Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення».

Пункт 10 Кодексу етики українського журналіста: «Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».

Пункт 15 Кодексу етики українського журналіста: «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики».

Щодо порушень вимог пунктів 6 та 9 Кодексу

Пункт 6 Кодексу встановлює вимоги до достовірності подання інформації. Відповідно до його положень, будь-який факт, наведений у матеріалі, має бути підтверджений та верифікований належними джерелами інформації.  Пункт 9 Кодексу доповнює ці положення, обмежуючи можливість медіа поширювати необґрунтовані звинувачення.

У сюжеті, що є предметом розгляду Комісії, наводиться низка загальних фактів про діяльність українських націоналістичних організацій. Інформаційним приводом для створення сюжету став випуск довідника УГСПЛ, у якому частина символіки відповідних організацій визнана такими, що розпалюють ворожнечу. При цьому, ведучий передачі використовує неточну назву організації, що може свідчити про штучність використання цього інформаційного приводу.

Далі у сюжеті відображається змонтована низка уривків з сюжетів російського телебачення, присвячених антиукраїнській пропаганді, а також кадри, зняті на акції протесту під Офісом Президента на підтримку громадського активіста Сергія Стерненка 20 березня 2021 року.  Міститься посилання на джерело відповідних кадрів з мережі Інтернет.

В той же час, сюжетові бракує конкретики. Так, факти нетерпимості, дискримінації, погроз чи погромів не підтверджуються конкретними прикладами, а також у сюжеті не демонструються докази залученості представників перерахованих організацій до протиправної діяльності. Основною ілюстрацією таких дій є кадри з мітингу на підтримку Сергія Стерненка, участь у якому брали значно ширші категорії населення, аніж просто представники радикальних чи націоналістичних організацій. Зрештою, відеоряд, використані коментарі та закадровий текст формують у глядача картину того, що згадана акція і є «націоналістичною», а кримінальне переслідування її учасників є позитивним.

Попри це, Комісія не може заперечувати той факт, що проблема порушення прав людини радикальними організаціями є актуальною і заслуговує на висвітлення. Втім, для її подання аудиторії, особливо такій чутливій як мешканці тимчасово окупованих територій, необхідна більша чіткість викладення фактів задля обґрунтування звинувачень, висунутих проти певних організацій. Приклади порушень мають бути чіткими, достовірними та належно підтвердженими. Особливої ваги ці вимоги набувають для медіа, що фінансуються з державного бюджету, адже їх відсутність може свідчити про використання медіа задля трансляції позиції держави щодо певних неприємних для неї явищ (таких як акція протесту під Офісом Президента).

З огляду на те, що автори сюжету замість наведення конкретних фактів зловживань вдалися до змішування непов’язаних між собою, а часто і відверто маніпулятивних фактів задля формування певної картини для глядача, Комісія доходить висновку про наявність у сюжеті порушень вимог пунктів 6 та 9 Кодексу.

Щодо порушень вимог пункту 10 Кодексу

Пункт 10 Кодексу передбачає потребу збалансованого подання інформації. Серед іншого, дотримуватися стандарту збалансованості подання інформації медіа можуть шляхом надання можливості висловитися щодо питань, які висвітлюються у матеріалі, критикованій стороні, а також через запрошення експертів для коментування тематики. Ще одним шляхом є використання антитез до основної тези програми.

Телеканал «ДОМ» у власному сюжеті робить акцент на тому, що окремі дії представників націоналістичних організацій сприяють поширенню повідомлень російської пропаганди про атмосферу тотальної нетерпимості, що панує в Україні. Автори сюжету протиставляють цьому антитезу про незначний справжній вплив відповідних організацій на порядок денний в Україні, підкріплену виступами коментаторів Віталія Сизова та Володимира Фесенка. У сюжеті також зображені і приклади відкриття кримінальних проваджень проти окремих осіб, яких пов’язують з діяльністю націоналістичних рухів, що загалом покликане створити досить нейтральну картину сприйняття для глядача.

Стосовно надання представникам бодай однієї з організацій («C14», «Традиція і порядок», «Азов»), згаданих у матеріалі, можливості прокоментувати суголосність їх діяльності меседжам російської пропаганди, то Комісія усвідомлює, що можливість надання їм голосу могло бути негативно сприйняте аудиторією каналу – мешканцями тимчасово окупованих територій. Ці організації були неодноразово помічені у розпалюванні ворожнечі та погрозах журналістській спільноті. Безумовно, телеканал мав змогу при отриманні такого коментаря відредагувати слова представників організацій таким чином, аби вони не поширювали інформації, яка могла б містити ознаки протиправних діянь або ж поширення мови ворожнечі. Втім, залучення цих організацій до коментування ситуації не було обов’язковим.

В той же час, телеканал міг залучити експертів з тематики формування та функціонування радикальних рухів для того, аби пояснити природу їх діяльності, зокрема в українському контексті. Ця тема до певної міри залишається табуйованою в українських медіа через ризик отримання погроз зі сторони радикальних організацій, що може стримувати журналістів від висвітлення їх діяльності. Залучення відповідних фахівців також могло б допомогти авторам сюжету навести кращі приклади на підтвердження власних тез щодо порушень прав людини відповідними організаціями.

З огляду на це, Комісія доходить висновку, що використання антитез та коментарів залучених експертів не було достатнім для того, аби встановити дотримання телеканалом вимог пункту 10 Кодексу. Тому Комісія констатує наявність порушення відповідного положення Кодексу у цій справі.

Щодо порушень вимог пункту 15 Кодексу

Принцип недискримінації закріплений у більшості міжнародних документів, які стосуються захисту прав людини. Наслідком закріплення цього принципу є і заборона на поширення мови ворожнечі, що є однією з категорій контенту, поширення якої є неприпустимим як з точки зору етичних стандартів, так і з точки зору законодавчого та міжнародно-правового медійного регулювання. Одними з найважливіших елементів оцінки того, чи містяться у матеріалі заклики до поширення ворожнечі, є зміст матеріалу та його контекст.

На думку Комісії, цей сюжет не містить дискримінації або ж упередженості щодо осіб за їх політичними вподобаннями. Безумовно, він містить критику окремих дій українських націоналістів, яка, однак, виражена без висловлювання закликів до остракізму щодо представників цієї групи. Вказання на відповідну ознаку є виправдане тематикою сюжету, окресленою вище. Крім того, тези, висловлені запрошеними коментаторами, до певної міри балансують критику, спрямовану на націоналістичні організації та межі їх впливу на українське суспільство. З огляду на це, Комісія вважає, що телеканал «ДОМ» не був задіяний у розпалюванні ворожнечі всупереч вимогам Кодексу.

Висновок та рекомендації

Зважаючи на викладене вище, Комісія вважає, що у сюжеті телеканалу «ДОМ» «Радикалы в Украине. Разбор», який було опубліковано 11 квітня 2021 року, допущено порушення вимог пунктів 6, 9 та 10 Кодексу етики українського журналіста. З огляду на те, що телеканал сам звернувся до Комісії з проханням проаналізувати сюжет, а також обмежив до нього доступ у Інтернеті на період розгляду справи, Комісія виносить телеканалу «ДОМ» дружнє попередження.

Комісія рекомендує медіа у матеріалах, що стосуються діяльності радикальних організацій:

  • вживати належну термінологію щодо організацій, про діяльність яких згадується у сюжеті;
  • подавати інформацію про відповідні організації лише у тому випадку, якщо вона є суспільно важливою;
  • уникати ситуацій, за яких матеріал у медіа використовується для односторонньої критики відповідних організацій або ж навпаки, пропагування їх діяльності;
  • базувати твердження про діяльність таких організацій на належних та достовірних фактах;
  • дотримуватися балансу, надаючи представникам організацій, діяльність яких висвітлюється або критикується, можливість прокоментувати звинувачення в їх сторону, а також залучаючи незалежних експертів;
  • утриматися від ретрансляції мови ворожнечі, яка може міститися у закликах відповідних організацій.

 

                        Голова Комісії                                                        Андрій Куликов

Текст скарги

До Комісії з журналістської етики 21 квітня 2021 року надійшло звернення ДП «МУЛЬТИМЕДІЙНА ПЛАТФОРМА ІНОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ» (юридична особа телеканалу «ДОМ») щодо прохання розглянути на предмет відповідності положенням Кодексу етики українського журналіста сюжет телеканалу «ДОМ» «Радикалы в Украине. Разбор», який було опубліковано 11 квітня 2021 року, доступний за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=E1FDq1ykB2k.

У сюжеті йдеться про українські націоналістичні організації та їхню діяльність в Україні. Автори сюжету стверджують про те, що окремі дії представників цих організацій грають на руку російській пропаганді – і може скластися враження про те, що держава нічого не робить з проявами дискримінації з їхньої сторони. Це, на їхню думку, може відлякувати мешканців «ОРДЛО» та Криму та утруднити подальший процес реінтеграції. В той же час, телеканал наводить приклади відкриття кримінальних проваджень проти осіб, потенційно пов’язаних з націоналістичними організаціями – активістами, що підтримували Сергія Стерненка на мітингу біля Офісу Президента, та Семена Семенченка. Стверджується про непопулярність радикального курсу серед виборців. У програмі робиться висновок, що насправді націоналістичні організації не дуже сильно впливають на порядок денний в Україні, але держава має показувати українцям на непідконтрольних територіях те, що їхні права перебувають під захистом.

Сюжет супроводжується коментарями правозахисника Мирослава Грінберга, який стверджує, що представники низки організацій заперечують рівність між чоловіком та жінкою, аналітика Донецького інституту інформації Віталія Сизова, який наводить інформацію про надмірне висвітлення дій українських радикальних організацій російськими медіа, наголошує на несхваленні цих дій державою, та політолога Володимира Фесенка, який розповідає про незначну та роздріблену електоральну нішу націоналістичного сектору.

Поділитись