Опис ситуації
До Комісії з журналістської етики 9 серпня 2024 року надійшла скарга від Кравчука Валерія Миколайовича на сюжет Інтернет-видання «ТСН» за авторством журналістки Марії Ковальової «ШОК! Взяв зі смітника автокилимки – отримай 8 років або дай 5 тис. доларів! Прокурор задіяв зв’язки», що був опублікований 1 лютого 2024 року, доступний за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=3GQUqN0K0jo. Текстова версія сюжету доступна на сайті «ТСН» за посиланням: https://tsn.ua/exclusive/skandal-u-kiyevi-prokuror-zadiyav-zv-yazki-schob-posaditi-volontera-na-8-rokiv-cherez-kilimki-zi-smitnika-2504335.html.
У сюжеті розповідається про ситуацію, що сталася у липні 2023 року між двома водіями – заявником, що працює прокурором, та Володимиром Гавришем, внутрішньо переміщеною особою з Донеччини, що нині мешкає у Гостомелі. Другий герой матеріалу взяв килимки, які заявник залишив для сушки, подумавши, що вони є безхазяйними та були викинуті попереднім власником. Як наслідок, Володимира було звинувачено у крадіжці, вчиненій під час воєнного стану, що може призвести до позбавлення волі строком на 8 років. Ця норма з’явилася в законодавстві внаслідок законодавчих змін, покликаних протидіяти мародерству, про що журналістка згадує в сюжеті, і призвела до зловживань, одне з яких і ілюструється історією Володимира Гавриша.
Обвинувачений у крадіжці є основним героєм сюжету, в якому розповідає свою версію подій. За нею, щодо нього було застосоване пеленгування – тобто негласна слідча розшукова дія, для здійснення якої мала б бути винесена судова ухвала. Також Володимиру Гавришу нібито пропонували закрити справу за хабар у сумі 5000 доларів США. Журналісти додатково пов’язують факт швидкого встановлення особи Володимира заявником з його прокурорською посадою та можливими зв’язками у правоохоронних органах, зокрема стверджуючи, що для розслідування було застосовано ледь не половину патрульної поліції Києва для пошуку килимків.
Самого заявника було опитано для сюжету; втім, зі слів журналістки, він не дозволив публікувати запис розмови, а тому його позиція подана у скороченому вигляді: Валерій Кравчук заявляє, що непричетний до розслідування та висловлює думку, що розслідування відбувається достатньо швидко завжди. Журналістка подає його біографічну довідку, де розповідається про його кар’єру у сфері прокурорської етики, але не вірить його версії подій. Також у сюжеті подається контекст особистого життя обох героїв – родинні зв’язки заявника з одним з критикованих суддів Верховного Суду та проблеми зі здоров’ям малолітньої дитини Володимира Гавриша. Сюжет містить коментар незалежного фахівця Володимира Надюка, який є автором книги про водійський етикет та нині служить у Збройних Силах України.
Заявник стверджує, що сюжет та матеріал побудовані на припущеннях та маніпуляціях щодо організації стеження за Володимиром Гавришем та можливого зловживання службовим становищем задля пришвидшення розслідування крадіжки. Запрошений експерт, на думку заявника, не був опитаний щодо етики поводження у разі виникнення подібних ситуацій. Непідтвердженими у сюжеті є тези щодо того, що на пошуки викрадених килимків вирушила ледь не вся поліція Києва, а також вимагання хабаря з водія, що забрав килимки. Ці аргументи, на думку заявника, свідчать про порушення вимог пунктів 6, 8, 9, 10 та 19 Кодексу етики українського журналіста.
12 серпня 2024 року Комісія звернулася до онлайн-медіа з проханням надати коментарі щодо наявності у вказаному матеріалі порушень та зазначених у скарзі аргументів. Відповіді від Інтернет-видання отримано не було.
В рамках попередніх зауважень щодо розгляду справи, Комісія має зазначити, що не розглядатиме справу на предмет порушення пункту 19 Кодексу етики українського журналіста, який є процедурним та постулює компетенцію Комісії щодо розгляду справ, які стосуються порушення стандартів журналістської етики.
Відповідні етичні стандарти
Пункт 6 Кодексу етики українського журналіста: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел».
Пункт 8 Кодексу етики українського журналіста: «Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо, не повинна фальсифікувати зміст. Необхідно повідомляти аудиторію про подання відрепетируваних та реконструйованих новин».
Пункт 9 Кодексу етики українського журналіста: «Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення».
Пункт 10 Кодексу етики українського журналіста: «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».
Пункт 19 Кодексу етики українського журналіста: «Свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним з професійною журналістикою, піддається громадському осуду, може бути підставою для позбавлення прес-карти чи членства в професійних спілках та НСЖУ. Розгляд конфліктних ситуацій етичного та професійного характеру здійснює Комісія з журналістської етики».
Щодо порушень вимог пунктів 6 та 9 Кодексу
Достовірність подання інформації, забезпечення якої є вимогою, що висувається Кодексом до журналістів, передбачає належну верифікацію усіх джерел, що використовуються у матеріалі. Матеріал має містити посилання на використані джерела, зокрема свідчення фахівців та героїв матеріалу, уникати використання анонімних чи узагальнених джерел (крім випадків, коли для свідків чи джерел можуть існувати загрози безпеки, викриття тощо), а також уникати перекручування фактів. При цьому, журналісти мають чітко розмежовувати твердження про факти від оціночних суджень, а також власні здогадки чи висновки про ситуацію від об’єктивно існуючих фактичних тверджень чи матеріалів. Порушення цього може призвести до упередженості та спотворення фактів.
Сюжет багато в чому побудований на поясненнях Володимира Гавриша щодо ситуації, а також на відео, взятих з автомийки, та інших публічних джерелах щодо осіб. Основна лінія історії в сюжеті спирається на належні джерела та може бути підтвердженою, так само як і особливості діяльності заявника на посаді прокурора та його брата на посаді судді Верховного Суду. Втім, з цих фактичних тверджень та даних журналістка «ТСН» робить власні висновки, які подаються як твердження про факти та не відмежовуються від них. Зокрема, вона заявляє як про доконаний факт використання щодо обвинуваченого пеленгування, про швидке розслідування справи через спеціальний професійний статус заявника, про кидання на виклик заявника ледь не половини патрульної поліції Києва лише задля розслідування крадіжки автокилимків. Все це, укупі також з заголовком відео, створює упередженість щодо заявника, яку не вдалося виправити іншими інструментами, що є в арсеналі медійників. І хоча щонайменше часткова провина у цьому лежить і на заявникові, який відмовився від включення його прямої мови до ефіру, все ж наявних у справі фактів достатньо для того, аби стверджувати про порушення вимог пункту 9 Кодексу етики українського журналіста.
Щодо дотримання вимог пункту 8 Кодексу
Пункт 8 Кодексу передусім слугує запобіжником від таких явищ, як клікбейт, що можуть наштовхувати споживача на те, аби сформувати ставлення до певного матеріалу ще до ознайомлення (а іноді – і замість ознайомлення) з ним. Наслідком цього може ставати спотворення основної думки, яка закладалася у матеріал, на користь сенсаційності, підтвердження упереджень чи стереотипів, що часто може робитися медіа з політичною метою чи задля отримання вигоди від різноманітних гравців.
Заголовок сюжету є типовим прикладом такого клікбейту, спрямованого на залучення користувачів до перегляду відео. Попри суспільну важливість теми та аналіз у сюжеті потенційних зловживань зі сторони прокурора, твердження про факти «Прокурор задіяв зв’язки» є надмірним та не підтверджується достовірними фактами, наведеними у матеріалі. Також цей заголовок наштовхує аудиторію на апріорне сприйняття заявника як особи, що зловживає службовим становищем, а не концентрує її на проблемі сумнівної якості правок, внесених до Кримінального кодексу у 2023 році. Таким чином, медіа припустилося порушень пункту 8 Кодексу етики українського журналіста.
Щодо дотримання вимог пункту 10 Кодексу
Збалансованість подання інформації передбачає собою надання можливості висловитися критикованому герою матеріалу. Його позиція має бути подана належним чином, зокрема для того, аби споживач інформації міг самостійно проаналізувати обидві сторони конфлікту та дійти самостійного висновку щодо того, хто є винуватцем тої чи іншої ситуації та вчинив неправомірно. Також при цьому варто запрошувати сторонніх експертів, які могли б додатково прояснити природу суспільних відносин, що є предметом конфлікту, та, таким чином, доповнити контекст ситуації.
У розглядуваному сюжеті журналістка «ТСН» Марія Ковальова вчинила усі можливі дії для того, аби дотриматися стандарту збалансованості подання інформації. Незалежні фахівці коментують як законодавчу проблему, пов’язану з впровадженням нового складу правопорушення до Кримінального кодексу, так і водійські звичаї, що склалися на українських дорогах. Крім того, можливість висловитися надана і заявнику. Втім, він сам відмовився надати дозвіл на використання його слів як цитат та прямої мови у сюжеті, чим добровільно відмовився від повноцінного викладення власної позиції. Герої матеріалів у подібних випадках мають не боятися журналістів, а йти з ними на співпрацю, що дозволятиме краще забезпечувати їх власні інтереси у донесенні до аудиторії медіа об’єктивної інформації. Тож Комісія не вбачає у сюжеті порушень вимог пункту 10 Кодексу етики українського журналіста.
Висновок та рекомендації
Зважаючи на викладене вище, Комісія вважає, що сюжет Інтернет-видання «ТСН» за авторством журналістки Марії Ковальової «ШОК! Взяв зі смітника автокилимки – отримай 8 років або дай 5 тис. доларів! Прокурор задіяв зв’язки», що був опублікований 1 лютого 2024 року, порушує вимоги пунктів 8 та 9 Кодексу етики українського журналіста. Комісія висловлює журналістці та Інтернет-виданню попередження.
Комісія нагадує про необхідність обережно ставитися до висвітлення інформації, пов’язаної з можливим вчиненням правопорушення, і рекомендує медіа:
- під час висвітлення таких тем чітко відокремлювати факти від суджень та припущень, уникати заангажованості подання інформації;
- наводити підтвердження кожному звинуваченню, висунутому в матеріалі, та посилатися на таке підтвердження;
- дотримуватись балансу в матеріалі, надаючи тим, хто піддається критиці, достатню можливість надати пояснення або заперечити висунуті звинувачення;
- звертатися за коментарем до фахівців-юристів, що можуть допомогти розібратися у тонкощах коректного найменування різноманітних стадій юридичних процесів;
- зважати на презумпцію невинуватості особи до прийняття остаточного рішення суду чи незалежного регуляторного органу.
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів?