До Комісії з журналістської етики надійшли скарги від Лусіне Аршакян і Тетяни Коновальчук на матеріал телеканалу НТА «У чиїх інтересах діє так звана група підтримки Зінченка?» (5 березня 2025, журналістка Надія Ковальчик).
Авторки скарг вважають, що журналістка «поширила перекручену та неправдиву інформацію щодо ситуації з 18-річним хлопцем, обвинуваченим у вбивстві Ірини Фаріон». «У своєму репортажі вона порушила права людини на приватне життя, здійснила несанкціоновану відеозйомку, оприлюднила особисту інформацію про жінок, які підтримують цього хлопця. Журналістка також необґрунтовано назвала групу підтримки Зінченка „сектой“», — йдеться у скарзі Л. Аршакян.
«Важливо зазначити, що вина хлопця наразі не доведена судом, і він має право на презумпцію невинуватості», — додає авторка звернення.
У відповіді на адресу Комісії за підписом головної редакторки телеканалу НТА Наталії Струк і керівника проєкту «Змови» Віталія Землянка зазначається: «Наша увага була зосереджена не на обвинувачуваному, а на людях, які його підтримують. Для нас видався дивним факт, що незнайомі з В’ячеславом Зінченком і з його рідними люди їдуть з інших міст, щоб підтримати підозрюваного у вбивстві, а їхні дії чітко організовані та заздалегідь сплановані».
На телеканалі вважають, що матеріал підготовлений без упередження і з дотриманням журналістських стандартів. Як йдеться в листі редакції, журналістці Надії Ковальчик вдалося «встановити, що групу, яка підтримує підозрюваного у вбивстві, організувала людина, яку особисто ніхто не знає. Всі комунікації з нею ведуться онлайн, а координацією процесів займається з-за кордону». Продовжити журналістське розслідування нібито завадило те, що «журналістку викрили», після чого вона почала «отримувати різного роду погрози». У редакції додають, що після цього журналістка відмовилася від наміру взяти додаткові коментарі для матеріалу.
Відповідні етичні стандарти та їхнє дотримання
Оскаржуваний матеріал висвітлює діяльність групи людей, які в судовому процесі у справі вбивства Ірини Фаріон підтримують обвинувачуваного В’ячеслава Зінченка. Журналістка приїжджає на чергове судове засідання і приєднується до групи підтримки обвинуваченого. Разом із цією групою вона відвідує магазин, а потім — кафе біля вокзалу, при цьому розпитує про те, хто координує дії цієї групи.
Більша частина матеріалу знята прихованою камерою — у магазині та в кафе. У матеріалі присутні коментарі адвоката та редактора місцевої газети, але відсутні коментарі представників «групи підтримки Зінченка». Авторка матеріалу в студії розповідає про те, що їй завадили продовжити розслідування і що вона почала отримувати погрози на свою адресу.
Пункт 3 Кодексу етики українського журналіста: «Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом, є вищою, ніж приватні інтереси особи».
Судовий процес у справі вбивства Ірини Фаріон є суспільно значущою темою, і його висвітлення важливе для аудиторії медіа. На відкритому судовому засіданні можуть бути присутні як звичайні громадяни, так і журналісти. Оскільки це не приватний захід, а публічна подія, журналісти можуть знімати учасників процесу і присутніх, якщо це не заборонено судом. У даному разі суспільна значущість теми переважає над приватними інтересами окремих осіб.
Тому журналісти, які висвітлювали процес, мали право вести зйомку в будівлі суду і перед нею.
Разом із тим, у матеріалі присутні кадри, зняті в магазині: авторка сюжету розповідає, що люди, які підтримують Зінченка, після засідання купують алкоголь і продукти. Далі — кадри з кафе, де видно, як за столом сидять люди, а перед ними стоять келихи з рідиною.
Сюжет стосується приватних осіб, при цьому використання прихованої зйомки не було достатньо обґрунтоване. Журналістка сама визнає, що не встановила факт оплати грошей учасникам групи. Побутова сцена в кафе не викриває злочин чи шкоду суспільству, а виглядає як стеження й маніпуляція, що може поставити під сумнів доброчесність журналістської роботи загалом.
Купівля продуктів у магазині й відпочинок у кафе є приватною справою людей, які не займають посад, не є об’єктами кримінального переслідування і не мають публічного статусу. Ця частина їхнього життя не пов’язана з громадською активністю. У цьому разі демонстрація в сюжеті облич людей, які сидять за столом у кафе, порушує Кодекс етики українського журналіста.
Пункт 4 Кодексу етики українського журналіста: «Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду».
В’ячеслав Зінченко є обвинувачуваним у вбивстві Ірини Фаріон, і до набуття чинності вироку суду не може бути названий злочинцем.
У матеріалі телеканалу є цитата, де Зінченка називають «убивцею»: «Та який інтерес у цьому всьому має загадкова Світлана Назаренко, яка об’єднала людей з різних міст навколо убивці, а сама до Львова жодного разу не приїхала». В іншому фрагменті журналістка зазначає: «Попри те, що всі докази проти нього».
Подання подій у формі, що припускає провину людини до рішення суду, порушує пункт 4 Кодексу етики українського журналіста, згідно з яким необхідно дотримуватися презумпції невинуватості.
Пункт 10 Кодексу етики українського журналіста: «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».
У матеріалі не подано коментарів від людей, які захищають обвинуваченого — вони не мали змоги пояснити свою позицію. Натомість коментаторами виступають юрист і редактор газети. Юрист висловлює припущення про те, що групу прихильників Зінченка курує ФСБ: «Я впевнений, що це куратори зі сторони Москви… Їх хтось не просто супроводжує, але й фінансує. Я думаю, що тут без руки ФСБ в цій історії не обійшлося».
Редактор газети припускає, чому прихильники Зінченка збираються оплатити йому так звану VIP-камеру: «Я думаю, адвокати бояться його. Що до нього підсадять агентуру. Що агентура його розкрутить».
І перший, і другий коментарі побудовані на припущеннях, а не на фактах. Журналістка не обґрунтовує, чому саме ці коментатори виступають експертами, а автори програми не роблять спроб надати слово представникам групи підтримки Зінченка.
Водночас авторка висловлює власну думку з приводу мотивації учасників цієї групи: «Погодьтесь, не кожен готовий витрачати свій час, сили та власні кошти на поїздки в суд і щоденні дописи у соціальних мережах про невинуватість Зінченка. А тут така самопожертва заради незнайомого хлопця».
Також із боку журналістки лунає ще одне звинувачення: «Можливо, якби прихильниці Зінченка не викрили мене, то таки вдалося б дізнатися, хто оплачує їм дорогу і спиртне».
Відсутність коментарів від другої сторони призводить до викривленої подачі матеріалу і порушує пункт 10 Кодексу етики українського журналіста, який передбачає обов’язок журналіста збалансовано подавати точки зору сторін.
Пункт 15 Кодексу етики українського журналіста: «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики».
Про прихильників В’ячеслава Зінченка журналістка говорить так: «Частина з них — відверті прихильники Кремля, які тепер називають себе патріотами». Наводиться також думка сусідки про одного з учасників групи, чиє фото автори сюжету демонструють на екрані: «Він хворий на голову, він вчився в тій школі недорозвинених. Не слухайте його».
У тексті телевізійного матеріалу справді не вжито слово «секта», однак це слово використано в заголовку відео на YouTube з повною версією сюжету: «Хто вони і навіщо відстоюють підозрюваного у вбивстві Ірини Фаріон? Секта підтримки Зінченка». Поняття «секта» має різко негативне забарвлення, і порівняння групи захисників обвинуваченого з релігійними фанатиками є дискримінаційним.
Зневажливим є і формулювання в заголовку: «так звана група підтримки Зінченка» — воно знецінює сам факт участі цих людей у громадській ініціативі та формує упереджене ставлення до них з боку аудиторії.
Висновки і рекомендації
Розглянувши матеріал «У чиїх інтересах діє так звана група підтримки Зінченка?», Комісія з журналістської етики встановила порушення пунктів 3, 4, 10 і 15 Кодексу етики українського журналіста та виносить телеканалу НТА і журналістці Надії Ковальчик публічний осуд.
Комісія з журналістської етики розуміє, що справа, де обвинуваченим виступає В’ячеслав Зінченко, привертає пильну увагу громадськості — зокрема через постать загиблої Ірини Фаріон. Зацікавленість журналістів у детальному висвітленні всіх обставин судового процесу, включно з організованою підтримкою обвинуваченого, є виправданою і відповідає суспільному інтересу.
Однак робота над суспільно значущими темами не звільняє журналістів від обов’язку дотримуватися професійних та етичних стандартів. Матеріали з цієї тематики потребують особливої точності, неупередженості та уважного ставлення до персональної інформації.
Це особливо важливо у випадках, коли йдеться про осіб, які не мають публічного статусу та не є фігурантами кримінального провадження. Прихована зйомка, використання зневажливих характеристик або ідентифікація приватних осіб без їхньої згоди можуть завдати репутаційної шкоди, навіть якщо журналіст діє з добросовісним наміром привернути увагу до важливої теми.
Рекомендації Комісії з журналістської етики:
- Забезпечувати баланс точок зору, особливо в матеріалах, що стосуються кримінальних проваджень або судових процесів. Утримуватися від формулювань, які створюють враження винуватості людини до набуття чинності вироку суду.
- Поважати приватність осіб, особливо якщо вони не є фігурантами кримінальної справи або публічними особами. Уникати використання прихованої зйомки без чітко обґрунтованої суспільної необхідності та за наявності інших способів отримання інформації.
- Чітко розмежовувати факти, судження та припущення у журналістських матеріалах. Аналізувати обставини без упередженості та емоційного забарвлення.
- Враховувати, що заголовки, описи і візуальні елементи на платформах на кшталт YouTube чи соціальних мереж також є частиною журналістського продукту і підлягають нормам Кодексу етики українського журналіста.
Текст матеріалу створено Комісією з журналістської етики за підтримки UNESCO та народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться у матеріалі, а також за висловлені в ньому думки, які не обов’язково належать UNESCO та не накладають на Організацію жодних зобов’язань.
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів?