До Комісії з журналістської етики 10 лютого 2025 року надійшла скарга від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на матеріал Інтернет-видання «Дзеркало тижня» за авторством Дар’ї Каленюк, Альони Гетьманчук та Марії Берлінської ««Міністерство саботажу» Умєрова», що був опублікований 5 грудня 2024 року, доступний за посиланням.
Представник заявника, Олександр Осіпов, розглядає звернення однієї з громадянок України, яка вважає, що матеріал може містити дискримінаційну риторику щодо міністра оборони України як представника одного з корінних народів. Авторка звернення, Зера Мустафаєва, у своїй скарзі розглядає матеріал як елемент скоординованої кампанії проти кримськотатарського народу. Ці аргументи можуть свідчити про порушення вимог пунктів 9 та 15 Кодексу етики українського журналіста.
28 лютого 2025 року Комісія звернулася до Інтернет-видання «Дзеркало тижня» з проханням надати коментарі щодо наявності у вказаному матеріалі порушень та зазначених у скарзі аргументів. Відповідь від головної редакторки видання, Юлії Мостової, надійшла 6 березня 2025 року. У ній вона зазначила, що в текстах скарг не наведено конкретних причин, суджень та аргументів щодо того, яким чином розміщена на сторінках видання стаття порушує процитовані у зверненні Олександра Осіпова закони України та Кодекс журналістської етики. Зокрема, відсутня інформація щодо того, які саме цитати, вислови або мовні звороти можуть призвести до таких висновків у читача.
Водночас за наявності конкретних, сутнісних та предметних аргументів видання «Дзеркало тижня» висловило готовність надати свої аргументи. Юлія Мостова також зазначила, що авторки матеріалу не є журналістками видання, але висловили готовність надати пояснення за умови конкретизації вимог заявників.
Оскільки первинною метою Комісії є налагодження взаємодії між скаржниками та медіа, вона запропонувала сторонам зустрітися між собою з залученням авторок матеріалу для того, аби спробувати досягнути порозуміння. Втім, представники заявника відмовилися від подальшого розгляду скарги, вказавши на прострочені строки відповіді на запит від Офісу Уповноваженого.
На підставі цього Комісія вирішила залишити скаргу без розгляду.
Комісія нагадує про свою роль як інституції громадянського суспільства, що діє на засадах добровільності, самоврядності та відкритості щодо розгляду справ, а також привертає увагу, що діє відповідно до свого Положення, яке надає до чотирьох місяців з моменту звернення на розгляд скарги. Звертаючись до Комісії, заявники погоджуються з умовами розгляду справи, зокрема зі строковістю такого розгляду.
Крім того, у заяві слід надавати оскаржуваний матеріал (скани сторінок або посилання на публікації онлайн), викладати суть звернення, опис порушення, що є предметом звернення, а також особисту думку (позицію) запитувача щодо того, чи вплинув матеріал, що є предметом звернення, особисто на запитувача, або ж які порушення він містить.
В окремих випадках Комісія може сама встановити потенційні порушення і звернутися з проханням до медіа їх прокоментувати, але у випадках, коли такі порушення є менш очевидними, вона звертається до заявників з проханням уточнити свої вимоги для полегшення процесу розгляду справи. У таких випадках Комісія очікує співпраці усіх сторін задля об’єктивного вирішення проблемних питань. Тому комісія додатково наголошує, що зазначення хибних контактних даних у скарзі, з великою імовірністю, матиме наслідком залишення Комісією скарги без розгляду.
Насамкінець, Комісія нагадує, що метою її діяльності та системи саморегулювання загалом є не покарання журналістів, а підвищення рівня дотримання етичних стандартів в українських медіа. Встановлення порушень в журналістських матеріалах є крайнім заходом для цього, особливо у випадках, коли зі скаргою звертаються представники органів державної влади та/або адвокати.
Тож Комісія підкреслює, що вона не підтримує використання своїх рішень як доказів у різноманітних провадженнях, що можуть стати підставою для настання юридичної відповідальності для медіа та журналістів.
Текст матеріалу створено Комісією з журналістської етики за підтримки UNESCO та народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться у матеріалі, а також за висловлені в ньому думки, які не обов’язково належать UNESCO та не накладають на Організацію жодних зобов’язань.
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів?