Опис ситуації
До Комісії з журналістської етики надійшла скарга від Михайла Думича на матеріал «Української правди» Від facebook до допитів. Чому омбудсмен Денісова втратила посаду (авторка – Соня Лукашова, 27 червня 2022).
Заявник зазначає, що «стаття викликала чимало питань. Зокрема, не персоніфіковано, не верифіковано, жодного джерела інформації, наведена «цитата з відповіді ЮНІСЕФ на запит видання», листок з якого не був показаний, тому не можливо перевірити її на правдивість. Немає коментаря Денісової та її доньки (просили коментар – відмова, але є коментар Денісової журналістам, який видання не навело, вказані скріншоти (знімки) зі сторінки доньки Денісової, який не є авторитетним джерелом інформації».
Автор скарги вважає, що «стаття викликала негативний резонанс в суспільстві» і була використана, зокрема, «пропагандистом Соловйовим на фоні повідомлень про ракетний удар по торгівельному центрі в Кременчуці та обстрілами Харкова».
11 липня 2022 року Комісія відправила запит до редакції «Української правди» з проханням прокоментувати аргументи, які були викладені скаржником. 19 липня 2022 року у листі-відповіді на адресу Комісії, редакція «Української правди» заперечила звинувачення в порушенні журналістської етики – зокрема, у використанні анонімних або неверифікованих джерел.
«У матеріалі були використані офіційні дані Національної поліції України («Станом на кінець червня поліція розпочала 20 аналогічних розслідувань»), коментарі правозахисників Лариси Денисенко та Тетяни Печончик, відповідь ЮНІСЕФ на запит, публічні заяви та публікації Людмили Денісової та її дочки, психологині Олександри Квітко. Також у матеріалі були використані анонімні джерела, що відповідає стандартам “Української правди” та міжнародних ЗМІ. Редакція знає, хто виступає джерелами, за яких умов і як вони отримали інформацію та чому передали її журналістам», – йдеться в листі від редакції.
В «Українській правді» зазначили, що зверталися до екс-омбудсмана Людмили Денісової та її доньки Олександри Квітко за коментарем, але не змогли отримати від Денісової відповідь, а Олександра Квітко відповіла відмовою.
В редакції вважають достатньо представленою інформацію, яка стосується співробітництва ЮНІСЕФ із Офісом Уповноваженої ВР з прав людини, але не вважають за доцільне демонструвати в матеріалі весь документ. Редакція виявила готовність надати Комісії копію відповіді ЮНІСЕФ за окремим запитом.
«Редакція вважає, що матеріал виконав важливі функції:
а) пояснив причини звільнення Людмили Денісової, тоді як влада цього не зробила;
б) повідомила про неналежну поведінку і можливі зловживання посадової особи, що є важливими для підзвітності влади та унеможливлення такої поведінки в майбутньому;
в) відокремила цю поведінку від дій України як держави загалом, тобто заявила, що неправдиві дані, озвучені Денісовою, не означають, що російські окупанти не вчиняють воєнні злочини», – йдеться в листі на адресу Комісії.
Відповідні етичні стандарти та їх дотримання
Матеріал «Від facebook до допитів. Чому омбудсмен Денісова втратила посаду» порушує гостру і суспільно важливу тему. Журналістка аналізує причини раптової відставки екс-омбудсмана Людмили Денісової, яку парламент достроково звільнив із посади. Авторка стверджує, що до стрімкого звільнення уповноваженої призвели її заяви про начебто зафіксовані численні факти сексуального насильства, скоєного російськими військовими стосовно українських громадян – дорослих і дітей. У правоохоронних органах ці факти не знайшли підтвердження, водночас «через заяви Денісової в офіційного Києва почали виникати проблеми» з європейськими партнерами”, йдеться в публікації.
Доказова частина матеріалу побудована на свідченнях трьох неназваних осіб: співробітників Офісу Уповноваженої, прокуратури, а також депутата від політичної партії «Слуга народу». За словами авторки публікації, інформацію про начебто скоєне сексуальне насильство проти жінок і дітей оприлюднювала сама Денісова, а також її донька Олександра Квітко, яка працювала психологом і чергувала на «гарячій лінії», відкритій у рамках співробітництва Офісу Уповноваженої з ЮНІСЕФ. Більшість цих фактів не підтвердили в прокуратурі й поліції, стверджується в матеріалі.
Публікація «Української правди» справді викликала чималий резонанс серед читачів та користувачів соціальних мереж. На адресу журналістки та редакції «Української правди» лунали звинувачення в «проросійській», «непатріотичній» позиції, в завданні шкоди інтересам України під час широкомасштабної війни, у тому, що оприлюднені виданням факти використала російська пропаганда.
Авторка матеріалу Соня Лукашова, а також головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва отримували телефонні дзвінки та повідомлення з погрозами, що було пов’язане з публікацією матеріалу. Крім того, прізвища журналісток та їхня особиста інформація були занесені до бази сайту “Миротворець” зі звинуваченнями у використанні “так званої журналістської діяльності” на користь росії.
Пункт 1 Кодексу етики українського журналіста наголошує, що «свобода слова і висловлювань є невід’ємною складовою діяльності журналіста». Редакція та журналіст самостійно обирають тему матеріалу, виходячи з її суспільної значущості. Закритість тих чи інших тем щодо політиків або представників влади виводить їх з-під суспільного контролю, тоді як ЗМІ стають майданчиком для вільного обговорення політичних рішень і дій.
Журналісти несуть відповідальність за зміст своїх матеріалів, за точність фактів, цитат і висновків. Але вони не повинні вдаватися до самоцензури або інших форм, які обмежують свободу слова, з міркувань, що їхні матеріали можуть бути використані політичними опонентами чи російською пропагандою. Тому звинувачення в «підігруванні» ворогам Україні, у «невчасній» появі публікації Комісія вважає безпідставними.
Пункт 6 Кодексу етики українського журналіста: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел».
Використання анонімних джерел – це право журналіста і редакції. Матеріал може бути цілком побудований на фактах із таких джерел, що не є саме по собі порушенням професійної етики. Водночас використання цих джерел має відповідати певним правилам. Такі критерії, приміром, детально прописані в редакційні політиці Associated Press, одного з найбільших у світі і в США інформаційних агентств :
- Матеріал є інформацією, а не думкою чи припущеннями, і є життєво важливим для репортажу.
- Інформація недоступна, за винятком умов анонімності, встановлених джерелом.
- Джерело є надійним та може напряму володіти інформацією.
Матеріал «Української правди» не містить пояснень, чому джерела попросили про анонімність та на яких умовах. Читачу нічого невідомо про мотивацію неназваних співрозмовників, які не є сторонніми спостерігачами, а людьми всередині «системи».
Анонімні джерела повинні бути достатньо компетентними і володіти інформацією з перших рук. Тоді як у матеріалі ці джерела названі дуже загально («один із працівників Офісу (Уповноваженої)». Незрозуміло, чи мав цей працівник безпосередній доступ до інформації (наприклад, брав участь у нарадах, ознайомився з документами), чи переповідає те, що чув від інших.
Використання анонімних джерел виправдане, якщо інформацію неможливо отримати іншим шляхом. В тексті «Української правди» не зазначено, чи зробила журналістка спробу отримати інформацію офіційним шляхом – наприклад, шляхом запиту до прокуратури.
Комісія вбачає ознаки порушення Кодексу етики у ненаданні аудиторії деталей, пов’язаних із анонімними джерелами. Всі ці деталі важливі для того, щоб у аудиторії сформувалася довіра до джерел інформації, використаних журналістами. В цьому випадку редакція уникла додаткових подробиць.
Водночас наведення цитати із відповіді ЮНІСЕФ без демонстрації всього тексту відповіді Комісія не вважає порушенням: отриману відповідь редакція може використати у тій формі, в якій вважає за потрібне.
Правомірним є і використання скріншотів зі сторінки Олександри Квітко у фейсбуку: журналістка використала інформацію з відкритих джерел для висвітлення суспільно важливої теми.
Пункт 10 Кодексу етики українського журналіста: «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».
В матеріалі міститься критика на адресу Людмили Денісової – зокрема, про те, що колишня омбудсман вигадувала моторошні випадки зґвалтувань. Також у тексті є такі критичні заяви:
«Фактично Денісова, використовуючи державні повноваження, під час війни забезпечила свою дочку роботою».
«Відповідь на це запитання чаїться в справжніх мотивах омбудсмена та її дочки. Не виключення, що одним із них могло бути матеріальне збагачення».
Комісія вважає, що редакція вжила замало зусиль для збалансованого представлення точки зору осіб, які стали об’єктом критики. Зважаючи на гостроту теми, недостатньо просто зазначити, що протилежна сторона відмовилася від коментаря. В рішенні КЖЕ щодо матеріалу Любові Величко для «Ліги», де Йосип Зісельс не мав змоги прокоментувати претензії до нього, наголошується, що журналістам «не варто вдаватися до «маргіналізації постаті негативного героя».
В такому разі варто було би розповісти, як саме було сформульоване прохання про коментар, чи були там озвучені звинувачення, які містяться в тексті.
Пункт 8 Кодексу етики українського журналіста: «Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо, не повинна фальсифікувати зміст. Необхідно повідомляти аудиторію про подання відрепетируваних та реконструйованих новин».
Публікація в «Українській правді» з’явилася під заголовком «Від facebook до допитів. Як омбудсмен Денісова вигадувала злочини росіян і втратила посаду». Згодом, після різко негативної реакції в соціальних мережах, редакція змінила заголовок на інший: «Від facebook до допитів. Чому омбудсмен Денісова втратила посаду».
Оскільки на час розгляду скарги заголовок відповідає змісту матеріалу, Комісія не вбачає порушень цього пункту Кодексу. Однак редакція не повідомила читачам про те, що заголовок було змінено, – що може розцінюватися як ненадання громадськості повної інформації (ознака порушення п. 6 Кодексу). Зміни в тексті після його публікації – екстрений випадок, і читачі мають право знати, чому це сталося.
Пункт 9 Кодексу етики українського журналіста: «Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення».
Збалансована подача матеріалу, особливо критичного змісту, – це не лише представлення всіх точок зору, а й неупередженість самого журналіста чи журналістки. Оціночні судження, які містяться в публікації, ставлять цю неупередженість під сумнів.
Приклади таких оціночних суджень у матеріалі «Української правди»:
«Її розповіді були деталізованими й сумнівними з точки зору приватності жертви».
«За словами джерела УП, уже після допиту сама Денісова повторила прокурорам ту ж мантру, яку чули від неї підлеглі».
«Співпрацювати зі слідством ЮНІСЕФ не поспішає».
Наведені приклади є ознакою порушення п. 9 Кодексу.
Висновки і рекомендації
Комісія з журналістської етики вітає прагнення редакції «Української правди» порушувати гострі, суспільно важливі теми, незважаючи на прізвища чи можливий негативний резонанс. Саме в цьому полягає місія журналістів.
Але робота редакції над резонансною темою – це завжди колективна праця, навіть якщо під матеріалом стоїть одне прізвище. Комісія вважає, що редакційний контроль за дотриманням професійних етичних стандартів під час підготовки цієї публікації був недостатнім.
Розглянувши скаргу на матеріал «Від facebook до допитів. Чому омбудсмен Денісова втратила посаду», Комісія з журналістської етики встановила порушення пп. 6, 9 і 10 Кодексу етики українського журналіста і виносить виданню «Українська правда» та журналістці Соні Лукашовій попередження.
Комісія з журналістської етики засуджує спроби тиску на авторку матеріалу Соню Лукашову та головну редакторку Севгіль Мусаєву і закликає українські правоохоронні органи розслідувати погрози на адресу журналісток.
Комісія рекомендує журналістам і редакціям під час підготовки критичних публікацій і розслідувань:
1. Чітко відокремлювати факти від суджень та припущень, уникати заангажованості подання інформації. Не давати власної оцінки дій або фактів, проте використання оціночних суджень у цитатах співрозмовників припустиме.
2. Наводити підтвердження кожному звинуваченню, висунутому в матеріалі, та посилатися на таке підтвердження.
3. Журналісти мають право використовувати анонімні джерела, проте в цьому разі потрібно надавати пояснення аудиторії про мотивацію джерел і про володіння ними необхідною інформацією з перших рук. Перш ніж звертатися до таких джерел, журналісти мають докласти зусиль для отримання інформації офіційним шляхом та повідомити аудиторії про такі спроби.
4. Дотримуватися балансу в матеріалі, надаючи тим, хто піддається критиці, можливість надати пояснення або заперечити висунуті звинувачення. При цьому особи, які піддаються критиці, мають знати про суть звинувачень, які містяться в тексті, і мати час для підготовки відповіді.
5. В разі внесення змін до тексту публікації редакція повинна вказати про це аудиторії.
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів?