Комісія з журналістської етики регулярно отримує запити від журналістів, керівників медіа, студентів і викладачів факультетів журналістики, а також споживачів інформації щодо консультацій, роз’яснень та уточнень, які допоможуть дотримуватись стандартів професії та етично готувати матеріали.
Відповіді на запитання готує Ліна Кущ, перша секретар Національної спілки журналістів України, членкиня Комісії з журналістської етики. У цьому матеріалі пояснюємо ось таке звернення: «Як забезпечити баланс між свободою слова та відповідальністю медіа, а особливо в умовах повномасштабної війни»?
Відповідь КЖЕ
Баланс між правом на інформацію та відповідальністю за її подачу допомагає уникнути дезінформації й зайвої травматизації аудиторії, а також запобігти жертвам серед військових і мирного населення. Журналісти мають залишатися незалежними, але усвідомлювати, що їхні матеріали впливають на суспільні настрої.
Деякі приклади застосування норм Кодексу етики українського журналіста під час воєнного стану:
- Журналісти повинні уникати публікації деталей, які можуть допомогти ворогу — наприклад, точних координат обстрілів, військових позицій чи евакуаційних маршрутів.
- Під час війни зростає ризик інформаційних вкидів та фейків. Медійники мають перевіряти джерела, уникати поширення непідтвердженої інформації та не ставати інструментом ворожої пропаганди.
- Варто утримуватися від сенсаціоналізму, клікбейту та емоційних заголовків, які можуть посилити тривожність або спричинити паніку. Рекомендуємо переглянути рекомендації Комісії з журналістської етики щодо уникнення етичних порушень у заголовках новин.
- Медіа повинні поважати право на приватність, особливо коли йдеться про родини загиблих чи полонених — як цивільних, так і військових. Без згоди рідних не варто публікувати особисту інформацію або шокуючі деталі. Якщо на знімках є поранені, потрібно приховувати їхні обличчя. Рекомендуємо також переглянути рекомендації щодо публікації фотографій людей, які загинули внаслідок агресії РФ.
- Про особливості висвітлення поховань військових також можна дізнатися з рекомендацій КЖЕ. Зокрема, перед тим як робити фото чи відео на церемонії прощання, варто спитати дозволу в родини загиблого. Слід уникати акценту на емоційних деталях: сльозах, труні, вінках тощо. Натомість доцільно розповісти, яким був загиблий і який його внесок у спільну боротьбу.
Водночас із дотриманням обмежень, обумовлених воєнним станом, критично важливо підтримувати незалежність журналістів, щоб не допустити інформаційної монополії та викривлення реальності.
Якщо у вас є запитання щодо журналістської етики чи стандартів, залиште запит у формі. Відповідь надійде на пошту, яку ви вказали при заповненні анкети.
Текст матеріалу підготувала Комісія з журналістської етики в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цій публікації. Висловлені погляди належать виключно авторам, та не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.