Наприкінці червня 2022 року українські ЗМІ поширили інформацію про жінку, яка опинилася під завалами внаслідок російського ракетного обстрілу в Києві. Зокрема, чимало медіа зазначили, що потерпіла є громадянкою Росії, яка давно мешкає в Україні, і продемонстрували фото та відео із зображенням російського паспорта.
На зображенні чітко видно ім’я, прізвище, дату й місце народження потерпілої жінки. В деяких публікаціях згадується, що паспорт журналістам, які висвітлювали наслідки обстрілу житлового будинку, показав радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко. Згодом радник розмістив фото паспорта в своєму телеграм-каналі.
Пункт 3 Кодексу етики українського журналіста наголошує на важливості балансу між суспільною значущістю інформації та приватними інтересами особи. «Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом, є вищою, ніж приватні інтереси особи».
Увага журналістів до людей, які потерпіли внаслідок ракетного обстрілу Києва, виправдана суспільною значущістю теми. І такі матеріали, які демонструють наслідки російського вторгнення для звичайної київської родини, потрібні. Але оприлюднення персональних даних шляхом демонстрації російського паспорта потерпілої виглядає надмірним, порушує її право на приватне життя і Кодекс етики українського журналіста. В даному випадку достатньо було згадки про російське громадянство жінки з посиланням на очільника Національної поліції.
Комісія засуджує дії журналістів і медіа, які поширили фото та відео із зображенням паспорта потерпілої киянки. Комісія не знайшла підтверджень тому, що на оприлюднення паспорта з персональними даними журналісти отримали згоду потерпілої.
Той факт, що паспорт продемонстрував радник Міністра внутрішніх справ України, не виправдовує журналістів, які розголосили персональні дані потерпілої.
Той факт, що радник міністра виклав в особистому телеграм-каналі фото й відео, не означає, що журналісти можуть використовувати ці матеріали без блюру або іншої обробки, яка зробить неможливою ідентифікацію особи.
Той факт, що інформація отримана із офіційних джерел, не знімає відповідальності з журналістів за порушення Кодексу етики.
Комісія застерігає журналістів і медіа від оприлюднення таких персональних даних, як ім’я, прізвище, дата і місце народження, місце проживання, громадянство тощо, які дають можливість ідентифікувати особу.
Поширення персональних даних у медіа може відбуватися виключно за згоди людини. Проте згода не є єдиною умовою. Навіть за наявності згоди журналісти й редактори мають оцінювати наслідки, які людина може не усвідомлювати: наприклад, ризики психологічного тиску, погроз, онлайн-цькування тощо.
Будь-яку персональну інформацію стосовно жертв війни, в тому числі отриману від офіційних джерел чи з соціальних мереж, журналістам варто оцінювати з урахуванням таких можливих наслідків. Поширена в медіа інформація матиме значно більше охоплення, ніж має сторінка людини в соціальній мережі.
Комісія з журналістської етики закликає журналістів і медіа з повагою ставитися до права на приватне життя людей, які не є публічними особами, та висвітлювати теми, пов’язані з жертвами війни, без поширення персональних даних та іншої чутливої інформації.