У 2025 році Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення спільно з ГО «Жінки в медіа» продовжила системну роботу з моніторингу стану гендерної рівності у сфері медіа. Ця робота стала можливою завдяки фінансовій підтримці проєкту Ради Європи «Захист свободи слова та свободи медіа в Україні — ІІ фаза (SFEM-UA)».
Щорічне дослідження «Гендерний профіль українських медіа», проведене вже втретє поспіль, є частиною комплексних дій регулятора, спрямованих на впровадження принципів рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у діяльність українських редакцій.
Дослідження відбувається в умовах триваючої агресії РФ проти України, яка вже понад одинадцять років впливає на роботу українських медіа, а понад три — у фазі повномасштабного вторгнення. Війна суттєво змінила кадрову структуру, фінансову спроможність, безпеку працівників і працівниць.
Цьогоріч зібрано 245 анкет від медіа, у яких загалом працює 7184 співробітників та співробітниць. Отримані дані дають змогу оцінити динаміку змін у кадровій структурі, управлінських практиках, підходах до соціальної відповідальності редакцій та готовності медіа впроваджувати внутрішні політики рівності.
Ключові висновки
- Жінки вперше переважають у всіх професійних категоріях медіа. У 2025 році жінки складають 57% працівниць редакцій, чоловіки – 43%. Це перший рік оцінювання, коли жінки переважають у всіх групах професійних ролей.
- «Скляна стеля» залишається: жінки переважають серед виконавиць, але не у керівництві. Хоча частка жінок серед керівництва зростає, структурна тенденція зберігається: чим нижчий рівень управлінської відповідальності, тим більша частка жінок. Найбільше жінок серед журналісток, ведучих, фрілансерок і фахівчинь з маркетингу та PR (від 77% до 58%).
- Чоловіки залишаються більш представленими у технічних професіях. Найвищий відсоток чоловіків зафіксовано у технічних ролях (49%), тоді як серед ведучих їх лише 25%.
- Віковий розподіл стабільний: старші групи більш «чоловічі». Як і раніше, частка чоловіків збільшується з віком, тоді як у молодших групах переважають жінки. Найчисельнішими залишаються вікові категорії 36 – 60 років.
- Жінки частіше поєднують кілька функцій у редакціях. Це свідчить про їхню гнучкість і високий рівень відповідальності, але також може означати додаткове навантаження в умовах кадрового дефіциту.
- Жінки активніше вкладаються у професійний розвиток. 61% усіх, хто проходили навчання або підвищення кваліфікації, становлять жінки. Це демонструє їхню амбіційність і прагнення зростати у професії, водночас підкреслює потребу у системних програмах менторства та розвитку лідерства.
- Соціальні політики частіше застосовуються до жінок. Гнучкий графік, відпустки з догляду за дитиною та інші форми підтримки зазвичай використовуються саме для жінок, що свідчить як про гендерну чутливість редакцій, так і про закріплення традиційних ролей догляду.
- Інклюзивність для людей з інвалідністю залишається низькою. Жінки з інвалідністю становлять 4% від усіх жінок у медіа, чоловіки – 6% від усіх чоловіків. Попри відносну гендерну збалансованість, ці показники відображають низьку загальну залученість людей з інвалідністю. Лише окремі редакції забезпечують адаптаційні умови чи гнучкий формат роботи, що свідчить про недостатню безбар’єрність і відсутність системної політики інклюзії.
- Найчастіше люди з інвалідністю у редакціях не потребують додаткових умов роботи. Серед тих умов, які надають редакції за запитом своїх колег, що мають інвалідність – гнучкий робочий графік або ж інші умови роботи, наприклад, дистанційна робота, відповідно забезпечення додатковою технікою для виконання обовʼязків та створення комфортних умов роботи з урахуванням особливостей здоровʼя.
- Підтримка ветеранів і внутрішньо переміщених осіб – епізодична. Як і минулого року, більшість редакцій не практикують особливого підходу до чутливих груп в умовах війни: ветеранів, сімей поранених чи загиблих військовослужбовців, які раніше працювали у редакції, людей, що вимушено переїхали через війну. Здебільшого причиною є відсутність, за оцінкою компаній, запитів від таких осіб. Окремі практики будуть описані у детальному описі результатів.
- Внутрішні політики рівності є, але реалізуються вибірково. 74% медіа декларують принцип рівних можливостей, 42% – протидію дискримінації, 41% – прозору оплату праці. Проте політики протидії харасменту (17%) та підтримки жіночого лідерства (12%) залишаються найменш розвиненими. Майже 25% редакцій узагалі не мають жодної з таких політик, що вказує на потребу у подальшій інституціоналізації рівності, особливо на місцевому рівні.
- Механізми реалізації політик у більшості медіа відсутні. 53,5% редакцій не мають визначеної відповідальної особи чи підрозділу з питань рівності, ще 9% не знають, чи така функція існує. Лише 37,6% мають чітку систему реагування, що свідчить про розрив між формальними деклараціями та практичним застосуванням політик.
- Онлайн-насильство залишається «невидимою» проблемою. 90% редакцій заявили, що їм не відомо про випадки гендерно-зумовленого онлайн-насильства щодо працівниць. Це свідчить радше про відсутність процедур фіксації та моніторингу, ніж про відсутність інцидентів. За даними дослідження ГО «Жінки в медіа» та ЮНЕСКО (2024), 81% українських журналісток стикалися з онлайн-атаками.
- Лише 25% медіа мають практики реагування на онлайн-насильство, переважно неформальні. У більшості випадків це усні домовленості або ситуативна підтримка, без чітких протоколів. Ще 53% не змогли відповісти, що свідчить про низьку обізнаність і відсутність структурованих процедур.
- Редакції усвідомлюють потребу в підтримці та навчанні. 75 – 80% респондентів відзначили важливість психологічної допомоги, 70% — юридичної, а 60–65% – навчання з реагування на онлайн-атаки. Близько половини наголошують на потребі у внутрішніх політиках і процедурах захисту журналісток у цифровому середовищі.
- Гендерно-зумовлене насильство, фасилітоване технологіями (TFGBV), стало новим викликом для свободи слова та безпеки журналісток. Міжнародні та європейські стандарти – Стамбульська конвенція, Акт про цифрові послуги (DSA), Загальний регламент ЄС про захист персональних даних (GDPR), Акт про штучний інтелект – уже визначають підходи до його попередження й покарання. В Україні існують лише базові норми, бракує спеціальних складів злочинів, ефективних механізмів видалення контенту, освіти на рівні редакцій та правоохоронних органів, а також підтримки постраждалих жінок у медіа.
- Домінування жінок у медіа не означає гендерної рівності. Перевага жінок у сфері, яка вимагає високої емоційної залученості, значного навантаження та часто невисокої оплати, не є ознакою рівності. Залишається очевидним розрив між кількісною присутністю жінок і їхнім доступом до керівних посад і ресурсів впливу.
Підсумки року
Дані 2025 року засвідчують поступове, але помітне просування українських медіа у напрямі гендерної рівності — зокрема, зростання кількості жінок у всіх професійних ролях і розширення базових політик рівних можливостей. Водночас зберігається структурна нерівність у доступі до керівних посад, недостатня інклюзивність для людей з інвалідністю, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб, а також відсутність системного підходу до протидії онлайн-насильству. Ці тенденції свідчать, що кількісна присутність жінок у медіа ще не перетворилася на якісну рівність можливостей.
Подальший розвиток галузі має спиратися на інституціоналізацію принципів рівності, підготовку керівництва до їх практичного впровадження та створення безпечного цифрового середовища для всіх працівниць і працівників медіа.
Важливу роль у цьому відіграватимуть освіта, системне гендерночутливе підвищення кваліфікації, лідерські програми для жінок у керівництві медіа та обмін досвідом із європейськими редакціями, що сприятиме формуванню нової культури управ- ління, взаємопідтримки й рівності в українських медіа.