Комісія з журналістської етики регулярно отримує запити від журналістів, керівників медіа, студентів і викладачів факультетів журналістики, а також споживачів інформації щодо консультацій, роз’яснень та уточнень, які допоможуть дотримуватись стандартів професії та етично готувати матеріали. Відповіді на запитання готує Ліна Кущ, перша секретар Національної спілки журналістів України, членкиня Комісії з журналістської етики.
У січні ми зосередили увагу на запитаннях щодо саморегуляції: чому вона важлива, як може працювати в Україні і як її розвивати.
Як переконати колег в тому, що об’єднання їм вигідне?
Ось кілька аргументів на користь об’єднання медіа навколо системи саморегулювання:
- Саморегулювання дозволяє зберегти редакційну незалежність, адже формує стандарти всередині професійного середовища, а не під зовнішнім тиском або впливом. Якщо журналісти не встановлять стандарти самі і не стежитимуть за їх дотриманням самостійно, — це зробить хтось інший, наприклад, держава.
- Спільне дотримання етичних стандартів підвищує якість журналістських матеріалів в усіх медіа, збільшує довіру від аудиторії і партнерів.
- Саморегулювання створює механізми для швидкого реагування на випадки порушень етичних норм, допомагає виявляти дезінформацію, порушення балансу, дискримінацію тощо. Саморегулювання робить журналістику стійкішою і є шляхом для збереження професії на тлі великих обсягів недостовірної інформації.
- Грантодавці надають перевагу тим медіа, які дотримуються професійних стандартів та етичного кодексу, і факт підписання Кодексу етики українського журналіста є плюсом. Редакція демонструє, що вона є незалежною і дотримується певних правил.
Як українські медіа можуть ефективно обʼєднатись задля саморегуляції? Питання єдиної прескарти.
Щоб досягти консенсусу, важливо залучити до обговорення ключових гравців. Впродовж кількох років Комісія з журналістської етики напрацьовувала механізм «Національна прескарта», проаналізувала досвід інших європейських країн і напрацювала низку документів для запуску проєкту.
До робочої групи з розробки положення про національну прескарту, критеріїв та інших документів увійшли організації, які об’єднують журналістів або медіа, представники редакцій, медійних та експертних організацій (наприклад, Національна спілка журналістів України, Національна асоціація медіа, Українська асоціація медіабізнесу, Львівський медіафорум, Інститут розвитку регіональної преси та інші).
В процесі обговорення члени робочої групи визначили, як має виглядати система управління національною прескартою, яким буде механізм видачі та визнання прескарти, як формуватимуться органи управління, яким буде механізм громадського контролю та інші.
Одним із критеріїв для видачі прескарти буде підписання Кодексу етики українського журналіста. Так журналісти й редакції приєднуватимуться до системи медійного саморегулювання. В разі порушення Кодексу журналіст може бути позбавлений прескарти.
Прескарта допомагає відокремити професійних журналістів від блогерів або піарників. Щоб прескарта була дієвим інструментом, потрібно забезпечити її юридичне визнання.
Чи матимуть документи взаємодії саморегулювання та співрегулювання медіа якусь юридичну силу?
Чи матиме документ між органом саморегулювання та співрегулювання юридичний статус, залежить від кількох факторів, пов’язаних із правовою природою цих органів, їхніми повноваженнями та змістом самого документа.
Для надання договору юридичної сили важливо чітко визначити права та обов’язки сторін, механізми вирішення спорів тощо.
Підписаний документ може отримати офіційний статус, якщо його визнано в нормативних актах. Наприклад, директива ЄС про аудіовізуальні послуги передбачає, що органи співрегулювання можуть враховувати рішення органів саморегулювання. В документі зазначається, що органи саморегулювання можуть працювати спільно з регуляторами/органами співрегулювання для створення стандартів, які стають обов’язковими для галузі, якщо їх схвалено урядом або впроваджено через національне законодавство. Якщо такі органи підписують договір про співпрацю, він автоматично стає частиною регуляторного механізму.
Якщо документ передбачає, що орган співрегулювання бере до уваги рішення органу саморегулювання (наприклад, розгляд скарг чи рекомендації щодо стандартів), ці рішення можуть впливати на регуляторну політику.
Якщо документ підписаний лише як меморандум чи декларація про наміри, його юридична сила буде обмеженою, але він усе одно матиме важливі практичні наслідки для взаємодії сторін. Порушення домовленостей однією зі сторін може вплинути на довіру або викликати публічну критику.
Якщо ви потребуєте консультації або ж маєте запитання до Комісії з журналістської етики, напишіть на пошту: cje.info@gmail.com.
Текст матеріалу підготувала Комісія з журналістської етики в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цій публікації. Висловлені погляди належать виключно авторам, та не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.