Опис ситуації
До Комісії з журналістської етики 20 червня 2024 року надійшла скарга від Еріка Джей Боугі на матеріал Інтернет-видання «Полтавщина» за авторством журналістки Анастасії Недогорської «У Полтаві пастор церкви намагався продати квартиру, у якій прописаний неповнолітній онук попередньої власниці» від 3 лютого 2024 року, доступний за посиланням: https://poltava.to/news/75110/.
У матеріалі йдеться про історію продажу квартири у Полтаві, яка належить заявнику. До медіа звернулися потенційні покупці, які повідомили до медіа про можливі махінації з нерухомістю, адже у квартирі заявника виявився прописаним неповнолітній онук попередньої власниці. Журналістка «Полтавщини» звернулася до онука з проханням прокоментувати ситуацію – і він повідомив про те, що його родичка намагалася продати квартиру раніше, але його опікун відмовився підписувати документ; він не знав про продаж майна.
Надалі журналістка розповідає про заявника, що є пастором протестантської церкви, яку, зі слів неповнолітнього, він відвідував у дитинстві з бабусею. Анастасія Недогорська отримала пояснення нотаріуса, який засвідчив договір купівлі-продажу та пояснив, що зробив це, оскільки Любов Литвин написала заяву про те, що у квартирі ніхто не зареєстрований, а механізмів перевірити це не існувало станом на 2021 рік. Журналістка також відвідала судове засідання, у рамках якого заявник намагався позбавити неповнолітнього права користуватися оспорюваною квартирою. На ньому була присутня адвокатка заявника, Людмила Гарківець, яка заперечувала проти присутності журналістки «Полтавщини» на засіданні.
Після отримання ухвали про зміну підсудності, авторка матеріалу зв’язалася з адвокаткою аби дізнатися більше про ситуацію; «Людмила Гарківець також пояснила, що її клієнт дуже чесна та порядна людина і злого наміру не мав. Вся це ситуація — випадковість».
Заявник вважає, що журналістка поширила недостовірну інформацію про нього, і така інформація висвітлює його в негативному образі. Крім того, він стверджує, що журналістка не зверталася до нього за коментарями чи поясненнями у рамках підготовки цього матеріалу.
24 липня 2024 року Комісія звернулася до Інтернет-видання з проханням надати коментарі щодо наявності у вказаному матеріалі порушень вимог пунктів 6 та 10 Кодексу етики українського журналіста та зазначених у скарзі аргументів. Відповідь від медіа надійшла наступного дня. У ній представники медіа навели докази факту звернення до них мешканців, що планували купити квартиру, які, водночас, попросили редакцію залишити їх прізвища анонімними, а також показали окремі скріншоти листування з неповнолітнім, що має право користування квартирою.
Медійники наголосили, що спробували зв’язатися з заявником у Facebook, залишивши йому запит у друзі та повідомлення, на які відповіді не було. Інших способів зв’язатися з ним вони не мали з огляду на те, що заявник виїхав за межі України з початком повномасштабного вторгнення. Адвокатка заявника у рамках судового засідання говорити відмовилася, в той час, як нотаріус, що засвідчував угоду про купівлю-продаж квартири пояснив, що не зміг зв’язатися з заявником, аби надати інформацію щодо угоди.
Відповідні етичні стандарти
Пункт 6 Кодексу етики українського журналіста: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел».
Пункт 10 Кодексу етики українського журналіста: «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».
Щодо порушень вимог пунктів Кодексу
Дотримання вимог щодо повноти, достовірності та збалансованості подання інформації є ключовими для формування у аудиторії медіа об’єктивного сприйняття новин про конфліктні ситуації. Медіа мають подати позицію обох сторін у рамках висвітлення проблемної ситуації, надати споживачам інформації її контекст, а також додати фактологічну основу, яка верифіковуватиметься належними джерелами інформації. Водночас, журналісти мають право на захист джерел, оскільки це може зашкодити життєдіяльності останніх. Захист джерел включає у себе можливу анонімізацію чи псевдонімізацію героїв матеріалів, та може зніматися у встановленому законодавством порядку.
Комісія не вбачає у роботі журналістки «Полтавщини» порушень стосовно достовірності подання інформації про заявника та ситуацію з квартирою. Вона належним чином поспілкувалася з прописаним у його квартирі неповнолітнім, нотаріусом, який засвідчував договір купівлі-продажу, знайшла інформацію про судове засідання у цій справі та спілкувалася з адвокаткою пастора, Людмилою Гарківець. Анастасія Недогорська також додала до матеріалу посилання на судову ухвалу щодо передачі справи за підсудністю до іншого місцевого суду. Тема матеріалу є суспільно значимою, адже стосується можливих зловживань щодо житла, а потенційною жертвою таких зловживань є неповнолітній. Це може бути причиною, чому полтавці, які звернулися до медіа, вирішили приховати свої ідентичності в рамках захисту журналістських джерел.
Також, з тексту скарги заявника випливає, що достовірним є викладений опис подій стосовно приховування бабусею заявника, Любов’ю Литвин, факту реєстрації за адресою квартири її неповнолітнього внука. Комісія зважає на те, що заявник у скарзі намагається довести, що недостовірною є подана у матеріалі інформація про опікунство над неповнолітнім, а також про відвідини ним протестантської церкви. Втім, ці тези, викладені у матеріалі, також мають фактологічну основу – матеріал іншого медіа та слова неповнолітнього; сам неповнолітній не стверджує, що ходив саме до церкви, у якій служить пастором заявник. Тому Комісія не вбачає у матеріалі ознак поширення недостовірної інформації про заявника.
Дещо більше питань може виникнути щодо збалансованості подання інформації. Справді, у матеріалі відсутня позиція заявника. Втім, він містить коментар його адвокатки Людмили Гарківець, а також неупереджений опис ситуації без звинувачень пастора у протиправній діяльності. Останній абзац матеріалу, що містить низку запитань стосовно ситуації, належно відділений від решти статті. Таким чином, журналістка не намагається вплітати власні судження до опису ситуації, залишаючи це на розсуд споживачам інформації.
Крім того, у ході комунікації з медіа, Комісія дізналася додаткові факти про звернення за коментарем до заявника у соціальній мережі Facebook та до його адвокатки в рамках судового засідання. Хоча про ці факти слід було зазначити у рамках матеріалу – і таким чином остаточно зняти будь-які сумніви щодо його відповідності вимогам Кодексу – Комісія доходить висновку про належне виконання своєї роботи Анастасією Недогорською та не бачить порушень журналістської етики у процесі підготовки нею матеріалу та безпосередньо у статті в Інтернет-виданні «Полтавщина».
Висновок та рекомендації
Зважаючи на викладене вище, Комісія вважає, що матеріал Інтернет-видання «Полтавщина» за авторством журналістки Анастасії Недогорської «У Полтаві пастор церкви намагався продати квартиру, у якій прописаний неповнолітній онук попередньої власниці» від 3 лютого 2024 року не суперечить вимогам Кодексу етики українського журналіста.
При цьому Комісія звертає увагу, що є органом саморегулювання в медіа, який розглядає скарги від громадян і організацій на опубліковані журналістські матеріали, щоб сприяти дотриманню професійних етичних стандартів в українських медіа та формувати запит суспільства на якісну журналістику.
Метою діяльності Комісії як органу саморегулювання є підвищення якості матеріалів, які поширюють українські медіа, завдяки дотриманню журналістами та редакціями вимог Кодексу етики українського журналіста.
Для цього Комісія, зокрема, проводить роз’яснювальну роботу та навчальні заходи, адже це допомагає журналістам, у тому числі у виправленні помилок. Використання рішень Комісії для покарання редакцій чи/та звернення до суду суперечить меті діяльності органу саморегуляції. І саме тому Комісія може відмовити у розгляді звернення, якщо у компетентному суді порушено провадження про розгляд відповідного спору.
Тож Комісія, як орган саморегулювання, наполегливо просить не використовувати її рішення як аргументи для вчинення тиску на медіа – під час судових рішень, опрацювання санкцій, та в інших випадках використання інструментів регулювання.
Скарга, що розглядалася у рамках цієї справи, виглядає спробою підготувати підґрунтя для судового розгляду, адже більшість інформації, яку заявник намагався використати для звинувачення журналістки у порушенні стандартів, отримана ним протягом трьох місяців після публікації матеріалу шляхом цілеспрямованого надсилання адвокатських запитів, відповідь на які є обов’язковою для органів державної влади. Отримана таким чином інформація була б недоступною для журналістів онлайн-медіа через їх обмежений інструментарій та значну кількість персональних даних у наданих на адвокатські запити відповідях та не може використовуватися проти журналістів для доведення факту поширення ними недостовірної інформації.
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів?