Опис ситуації
До Комісії з журналістської етики 14 червня 2024 року надійшла скарга від Ани Море на матеріал Інтернет-видання «Українська літературна газета» «Як Музей Ханенків і Одеський музей перетворюються на закритий пропагандистський кластер», що був опублікований 9 червня 2024 року, доступний за посиланням: https://litgazeta.com.ua/news/iak-muzej-khanenkiv-i-odeskyj-muzej-peretvoriuiutsia-na-zakrytyj-propahandystskyj-klaster/.
Матеріал містить посилання на сайт vsirazom.ua. Він належить організації «Всі разом!», що позиціонує себе як громадянський рух, місією якого є «служіння українському народу і захист української державі – задля блага людей і сімей». У ньому йдеться про зміну логотипів двох провідних українських музеїв на розфарбовані у кольори прапору ЛГБТ-спільноти; таким чином, на думку авторів матеріалу, «вони фактично декларують свою солідарність з антисімейними і антинаціоналістичними ідеями лгбт-угрупування».
У матеріалі розміщено три цитати діячів культури, які стверджують, що ці музеї перетворюються на майданчики для лівої політичної пропаганди. Лунають звинувачення у тому, що дії музеїв є проявом тоталітарних ідеологем ХХ століття, що таким чином вони закривають двері «для українців, сімей, нового покоління». Заява Спілки іконописців України містить твердження про те, що ЛГБТ-прапор та російський триколор «в принципі, одне й те ж саме». Згадуються і двоє ЛГБТ-активісток Анна Шаригіна та Софія Лапіна, які «широко відомі тим, що транслювали мову ворожнечі і ненависть до військовослужбовців Збройних сил України»; наводяться декілька прикладів висловлювання такої ненависті – втім, без посилань на безпосередні матеріали про це чи коментарі активісток.
Заявниця вважає, що у матеріалі висловлюються відверто гомофобні та дискримінаційні думки, а також присутня маніпуляція на темі війни. Зокрема, в коментарі російський триколор прирівнюють до райдужного стягу, абсолютно ігноруючи те, що європейський напрямок розвитку України, де поважаються права усіх спільнот, є протилежним гомофобній політиці Росії.
24 липня 2024 року Комісія звернулася до Інтернет-видання з проханням надати коментарі щодо наявності у вказаному матеріалі порушень вимог пункту 15 Кодексу етики українського журналіста та зазначених у скарзі аргументів. Відповіді від медіа отримано не було.
Відповідні етичні стандарти
Пункт 15 Кодексу етики українського журналіста: «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики».
Щодо порушень вимог пункту 15 Кодексу
Кодекс етики українського журналіста забороняє поширювати дискримінаційні висловлювання щодо будь-яких категорій населення. Ця заборона є ширшою за заборону поширювати мову ворожнечі, що відображена у низці міжнародно-правових документів. Її існування в Кодексі зумовлене тим, що етична журналістика має з повагою ставитися до представників усіх верств населення та сприяти об’єднанню суспільства, а не його розламу за низкою соціальних ліній.
Однією з захищених від дискримінації груп населення є і представники та представниці ЛГБТІК+спільноти. Їх стигматизація та протиставлення захисникам України є достатньо поширеною тактикою, яка за певних умов може розцінюватися як мова ворожнечі. Публікація таких висловлювань може призводити до негативних наслідків не лише в медійному просторі, а й у реальному житті – нападів, побиттів та інших проявів насильства і жорстокості.
Матеріал, що є предметом розгляду в рамках цієї скарги, висвітлює представників ЛГБТІК+ спільноти як руйнівників національної держави та національної ідеї в Україні. Їх діяльність прирівнюється ледь не до діяльності держави-агресора, а використання низки епітетів («угрупування», «тоталітарні ідеологеми», «брутальний шестиколор») створює у споживачів інформації враження про ворожість ЛГБТІК+ людей до захисту держави. Він не враховує чисельних випадків участі ЛГБТІК+ військових в заходах з оборони України від агресора та позицію прихильності до України, неодноразово висловлюваної громадськими організаціями спільноти. Цим самим, дія музеїв щодо солідарності зі спільнотою, упослідженою в правах, стала об’єктом критики та ще більшої дискримінації підтримуваної спільноти. З огляду на це, Комісія доходить висновку про те, що розглядуваний матеріал порушує вимоги Кодексу щодо неприпустимості поширення дискримінаційних висловлювань та мови ворожнечі.
Висновок та рекомендації
Зважаючи на викладене вище, Комісія вважає, що матеріал Інтернет-видання «Українська літературна газета» «Як Музей Ханенків і Одеський музей перетворюються на закритий пропагандистський кластер», що був опублікований 9 червня 2024 року порушує вимоги пункту 15 Кодексу етики українського журналіста та висловлює виданню публічний осуд.
Комісія нагадує медіа власну заяву щодо недопущення випадків дискримінації в журналістській діяльності, у якій вона ширше висловлювалася щодо стандартів недискримінаційного створення матеріалів у медіа. Комісія також рекомендує при підготовці журналістських матеріалів про ЛГБТ-спільноту використовувати посібник ГО «Інсайт» «Як писати про ЛГБТ. Курс для журналістів», а також пройти безкоштовний онлайн курс «Як писати про ЛГБТ: Курс для журналістів» на платформі «Прометеус».
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів?