Опис ситуації
До Комісії з журналістської етики 18 грудня 2023 року надійшла скарга від Віри Запорожець на матеріал онлайн-медіа «Думська» за авторством Георгія Ак-Мурзи та Віктора Босняка «Цены в долларах, скидки военным и полицейский шмаровоз в комендантский час: как большая война повлияла на одесскую проституцию» від 18 грудня 2023 року, доступний за посиланням: https://dumskaya.net/news/tseny-v-dollarah-skidki-voennym-i-politceyskiy-s-180972/.
Журналісти «Думської» описують ринок проституції та категорії проституйованих жінок, що працюють в Одесі. За допомогою спілкування з переважно анонімними або псевдонімними учасницями ринку та анонімними представниками правоохоронних органів, вони описують зміни, що відбулися у сфері проституції під час повномасштабного вторгнення. Автори матеріалу описують зміну економічної та безпекової складової, вплив комендантської години та проблему «кришування» і взаємин з правоохоронними органами. У матеріалі міститься коментар соціолога Віктора Нікіфорова щодо економічної складової цього ринку.
Заявниця стверджує, що у статті вживається дискримінаційна лексика, романтизується робота проституйованих жінок та нормалізуються їх страждання. На її думку, журналісти не звернулися до громадських організацій чи експертів, які працюють з цією тематикою, задля отримання коментаря щодо піднятої проблематики, що призвело до негативних наслідків – стигматизації Одеси як міста для секс-туризму та недостатньо глибокого висвітлення тематики проблем проституйованих жінок в тексті. Цим автори порушили вимоги щодо стандартів журналістської етики, відображені у Кодексі етики українського журналіста.
22 січня 2024 року Комісія звернулася до онлайн-медіа з проханням надати коментарі щодо наявності у вказаному матеріалі порушень вимог пунктів 6, 10 та 15 Кодексу етики українського журналіста та зазначених у скарзі аргументів. Відповіді від онлайн-медіа отримано не було.
Комісія також звернулася до Олени Зайцевої, юристки, національної гендерної експертки Посольства Канади в Україні, за висновком щодо матеріалу (повний висновок публікуємо наприкінці рішення). Відповідно до її висновку, редакція публічно заявляє про підтримку порушення прав людини, оскільки проституція за міжнародним правом є формою рабства, несумісною з людською гідністю та основними правами людини. Мова статті також не відповідає міжнародним і українським нормам. Вона стверджує, що мова ООН, НАТО та ЄС — це проституція і особи в проституції, це сексуальна експлуатація і торгівля людьми. Терміни “секс-працівниці”, “індустрія «особливих» послуг”, “робота”, “ремесло” — використання евфемізмів для прикриття злочину. Вживання такої ж лексики на кшталт: “шмаровоз”, “путани”, “хвойди” тощо — принизлива ненормативна лексика, яка використовується здебільшого до жінок, тобто є дискримінаційною за ознакою статі.
Відповідні етичні стандарти
Пункт 6 Кодексу етики українського журналіста: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел».
Пункт 10 Кодексу етики українського журналіста: «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».
Пункт 15 Кодексу етики українського журналіста: «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики».
Щодо порушень вимог пунктів 6 та 10 Кодексу
Вимоги щодо повноти та збалансованості подання інформації є ключовими для дотримання медіа у разі, якщо вони намагаються якісно виконувати свою роботу. Для їх забезпечення журналісти повинні комплексно досліджувати обрану тему. В той час як вибір теми належить до редакційної свободи медіа та журналістів, як і обрання куту та перспективи аналізу, в рамках обраного напряму творчості вони мають зробити все для того, аби матеріал уникав однобокості та був багатовекторним. У тем, таких як проституція та сексуальна експлуатація, що можуть викликати неоднозначні реакції зі сторони споживачів інформації, важливо залучати до коментування незалежних фахівців та експертів, які могли б допомогти розширити проблематику журналістам-авторам матеріалів.
Справді, в анонімізованій формі, Георгій Ак-Мурза та Віктор Босняк опитали проституйованих жінок та представників Національної поліції щодо проблем, які виникають в цій галузі. Вони не оминули питання пов’язані з «кришуванням», особистою – як фізіологічною, так і психологічною – безпекою осіб в проституції, юридичною відповідальністю за діяльність з сексуальної експлуатації, а також економічні аспекти, пов’язані з цією діяльністю.
Втім, матеріалові бракує коментарів фахівців, які більше обізнані з аспектом торгівлі людьми, лише побіжно згаданим у матеріалі, а також з аспектами захисту прав та безпеки осіб в проституції, які належать до найменш захищених верств населення. Єдиний запрошений до коментування фахівець – соціолог Віктор Нікіфоров – коментує лишень те, що ринок проституції є кримінальним, і повномасштабне вторгнення на нього мало вплинуло. Журналісти не пояснюють свій вибір експерта та його залученість до тематики сексуальної експлуатації чи торгівлі людьми, зокрема через громадську чи академічну сфери. На думку Комісії, це дозволяє говорити про порушення журналістами «Думської» вимог пунктів 6 та 10 Кодексу етики українського журналіста.
Щодо порушень вимог пункту 15 Кодексу
Вимоги Кодексу виходять за межі заборони мови ворожнечі та обмежують дискримінацію та негативну стереотипізацію певних категорій осіб у ширшому сенсі: для порушення пункту 15 Кодексу не потрібно доводити наявність у матеріалі закликів до насильства чи жорстокості. Дотримання цих положень вимагає від журналістів та медіа уникати вживання образливих висловів, які можуть принижувати працю певних категорій людей. Висвітлення проблематики проституції часто тягне собою мізогінію та сексизм, спрямовані проти жінок, що через залучення до цієї сфери стають жертвами порушення прав людини і через використання подібної лексики зазнають подвійної шкоди.
Матеріал «Думської» намагається висвітлити частину проблемних аспектів проституції, а на початку матеріалу автори вказують, що вони виступають за її легалізацію, що надалі провокує їх підхід до використання певної лексики на кшталт «секс-услуги». Втім, Георгій Ак-Мурза та Віктор Босняк постійно використовують як синонімічні до терміну «секс-працівниця» такі вислови як «девушка легкого поведения», «VIP-путана», «путаны низшего эшелона» тощо; у контексті пересування представниць ринку під час комендантської години використовується термін «шмаровоз».
Їх вживання є дискримінаційним, оскільки додатково принижує осіб в проституції, які і так є жертвами порушення прав людини. Воно також вказує на сприйняття осіб в проституції як належних до «темної сторони» суспільства, що сприяє їх шельмуванню без того, аби зважати на причини, які змусили їх до такої діяльності. Як наслідок, вживаючи ці терміни журналісти «Думської» порушили пункт 15 Кодексу етики українського журналіста.
Висновок та рекомендації
Зважаючи на викладене вище, Комісія вважає, що матеріал онлайн-медіа «Думська» за авторством Георгія Ак-Мурзи та Віктора Босняка «Цены в долларах, скидки военным и полицейский шмаровоз в комендантский час: как большая война повлияла на одесскую проституцию» від 18 грудня 2023 року порушує вимоги пунктів 6, 10 та 15 Кодексу етики українського журналіста та висловлює журналістам та медіа публічний осуд.
Комісія закликає медіа бути уважними до висвітлення тематики, пов’язаної з порушеннями прав людини через сексуальну експлуатацію та торгівлю людьми. При підготовці матеріалів з цієї тематики медіа мають:
- уникати вживання принизливої лексики, яка стигматизує осіб у проституції, та сприяє їх дискримінації, особливо на підставі статі, гендерної ідентичності або соціального статусу;
- дотримуватися повноти висвітлення контексту життя осіб у проституції, розкриваючи труднощі їх безпекової ситуації, загрози фізичному та психологічному здоров’ю, потенційні порушення прав;
- залучати до коментування ситуації у сфері сексуальної експлуатації та торгівлі людьми незалежних фахівців, що працюють з цією тематикою в міжнародних та громадських організаціях;
- належно захищати приватність осіб у проституції з огляду на ризики їх притягнення до кримінальної відповідальності в Україні.
Експертний висновок
Олени Зайцевої, юристки, дослідниці гендерної проблематики, національної гендерної експертки Посольства Канади в Україні, членкині Громадської ради з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»
на матеріал «Ціни в доларах, знижки військовим і поліцейський шмаровоз у комендантську годину: як велика війна вплинула на одеську проституцію», опублікований 18 грудня 2023 року в онлайн-виданні «Думская»
Проституція має величезний вплив не лише на жінок та їхні права, а й на все суспільство та на рівність жінок і чоловіків. В 2022 році ЄС визначив проституцію серйозною формою насильства та експлуатації (Резолюція від 5 липня 2022 року щодо бідності жінок у Європі).
Міжнародне право рівня підписаних і ратифікованих Україною конвенцій визначає, що проституція (разом з торгівлею людьми) “несумісна з гідністю і цінністю людської особи і загрожує добробуту людини, сім’ї і суспільства”. Резолюції Європарламенту визначають, що “проституція та примусова проституція є формами рабства, несумісними з людською гідністю та основними правами людини”. Норми НАТО і ООН визначають, що використання проституції їх персоналом визнається сексуальною експлуатацією незалежно від згоди особи в проституції. Україна має міжнародні зобов’язання протидіяти проституції, а вступ до ЄС опосередковано виконанням вимог норм ЄС. Українське законодавство містить положення, за яким всі форми сексуальної експлуатації, в т.ч. використання в порнобізнесі визнаються експлуатацією людини (ст. 149 Кримінального кодексу). І разом з тим, редакція вільно дозволяє собі подібні тези:
“редакція давно і послідовно виступає за легалізацію цього бізнесу, як і, наприклад, поширення порнографії, вважаючи, що держава не має права обмежувати будь-який секс, окрім примусового, з дітьми та недієздатними. Так само ми підтримуємо легалізацію легких наркотиків і зброї для цивільних”
Фактично редакція публічно заявляє, що виступає за легалізацію явища, яке українське законодавство і міжнародне право визначають не просто злочином, а порушенням прав людини.
Порівняємо: в Європі заборонено нацистські рухи і символіку, навіть (деінде) нацистські коди на номерах авто. Чи можна уявити в Україні публічну заяву редакції на кшталт “редакція давно і послідовно виступає за легалізацію нацизму, як і, наприклад, поширення нацистської символіки, вважаючи, що держава не має права обмежувати будь-які погляди, окрім примусових”.
Незнання норм міжнародного права і права ЄС, законодавства України не знімає відповідальності за їх невиконання. Проте наслідки такого невиконання можуть бути не тільки для окремого видання, а для країни в цілому, в тому числі для найбільш вразливих категорій населення. Це не лише про перешкоди до вступу до ЄС, але й про зростання ризиків сексуальної експлуатації і торгівлі людьми (в тому числі дітьми), до яких призводить легалізація проституції, як демонструють порівняльні дослідження. Причому військові дії призводять до зростання таких ризиків.
Мова статті також не відповідає міжнародним і українським нормам. Мова ООН, НАТО та ЄС — це проституція і особи в проституції, це сексуальна експлуатація і торгівля людьми. Терміни “секс-працівниці”, “індустрія «особливих» послуг”, “робота”, “ремесло” — використання евфемізмів для прикриття злочину. Це не питання моралі, це питання прав людини.
В 2015 році особи, які були у проституції, написали колективне звернення до ООН щодо того, що термінологія “секс-робота” чи “секс-працівниці” не має використовуватись, “оскільки проституція ні є ні роботою, ні сексом”. В ООН прислухались до цього прохання.
Термінологія медіа прямо впливає на те, яке розуміння формується у населення щодо того чи іншого явища. Наприклад, якщо «домагання» зазивають «залицянням», або принизливі щодо певної групи жарти — культурою, а проституцію — розвагами, це сприяє масовій нормалізації таких явищ.
Лексика на кшталт: “шмаровоз”, “путани”, “хвойди” тощо — принизлива ненормативна лексика, яка використовується здебільшого до жінок, тобто є дискримінаційною за ознакою статі. Варто врахувати, що доступ до даного матеріалу ніяк не обмежено, тобто серед читачів і читачок можуть опинитись діти.
Безумовно, хтось і вбивства за гроші, і продаж дітей на органи, і рекет “на замовлення” можуть називати “роботою”, та чи має право нормалізувати таку термінологію журналістська спільнота? До яких наслідків призведе підміна назви злочинів іншими, нейтральними термінами?
Відповідно до позиції Європарламенту, будь-яка політика щодо проституції впливає на досягнення гендерної рівності, на розуміння рівності жінок і чоловіків і передає повідомлення та норми суспільству, включаючи його молодь. ЄС визнає, що проституція, примусова проституція та сексуальна експлуатація є гендерними проблемами (які непропорційно зачіпають жінок) та порушеннями людської гідності, суперечать принципам прав людини, серед яких гендерна рівність, і, отже, суперечать принципам Хартії основоположних прав Європейського Союзу, включаючи мету та принцип гендерної рівності. ЄС закликає протидіяти проституції як порушенню основних прав жінок – зокрема неповнолітніх – та гендерної рівності.
Таким чином, вказана стаття містить не лише термінологію, яка не відповідає українському законодавству і міжнародному праву, але й приховані заклики, які суперечать міжнародним зобов’язанням України та вимогам вступу до ЄС, а також принципам недискримінації, рівності жінок і чоловіків.
***
Рекомендовані джерела:
1. Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, яка прямо визнає несумісність проституції з правами людини і визначає її загрозою для добробуту людини, сім’ї і суспільства
2. Резолюції Європейського Парламенту: від 14 вересня 2023 про регулювання проституції в ЄС: її транскордонні наслідки та вплив на гендерну рівність і права жінок (2022/2139(INI)): від 26 лютого 2014 року про сексуальну експлуатацію та проституцію та її вплив на ґендерну рівність (2013/2103 (INI)):
3. Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи №1983 (2014 року) про проституцію, торгівлю людьми і сучасне рабство в Європі, яка прямо радить підхід протидії попиту (Шведську модель) як найкращий варіант для будь-якої держави
4. Політика НАТО з повної заборони використання проституції: https://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_173038.htm
5. Заяви офіційних представників (Мінюст) Німеччини і Нідерландів, що легалізація не покращила життя жінок в проституції
7. ДОПОВІДЬ Європарламенту 2023 року про регулювання проституції в ЄС: її транскордонні наслідки та вплив на гендерну рівність і права жінок
9. Дослідження щодо вартості проституції для держав
10. Позиція німецьких психологів щодо проституції
11. Звернення сотень жінок, які пережили проституцію та десятків НГО до ООН Жінки щодо підтримки Шведської моделі та проти терміну “секс-робота”
12. Дослідження “Чи призводить легалізація проституції до збільшення торгівлі людьми?” (так):