Опитування журналістів проведене Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва з 4 до 23 жовтня 2023 року у співпраці з Комісією з журналістської етики. Усього опитано 256 респондентів.

48% опитаних  (123 респонденти) є журналістами у штаті видання, 18% опитаних (46 респондентів)  є незалежними журналістами або співпрацюють одразу з кількома ЗМІ,  близько 9%  опитаних (22 респонденти) працюють у медіаекспертних організаціях, 7% опитаних є викладачами журналістики в українських закладах вищої освіти. Решта респондентів представляють інші професії у медіа – медіа-менеджер, спеціаліст з комунікацій, медіаконсультант/тренер, прессекретар, редактор медіа, продюсер тощо.

17% опитаних (43 респонденти) є мешканцями Західного макрорегіону (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області); 63%  опитаних (162 респонденти) – з Центрального макрорегіону (Сумська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Хмельницька, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська, Київська області та м. Київ); 9%  опитаних (22 респонденти) мешкають на Півдні України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), 10% опитаних (26 респондентів) – на Сході України (Харківська, Дніпропетровська, Запорізька області); 3 респондентів (1%) наразі перебувають закордоном. Щодо гендерної структури вибірки, 64% опитаних респондентів – жінки, 36% – чоловіки.

Опитування проводилось шляхом самозаповнення анкети з використанням Google Forms. Вибірка не є репрезентативною та дозволяє аналізувати тенденції у думках представників медіа-спільноти, але не дозволяє поширювати результати, отримані на вибірковій сукупності, на всю журналістську спільноту з певним рівнем статистичної похибки.

Результати дослідження

1.     Хто повинен мати право на отримання єдиної прескарти в Україні?

• Більшість респондентів (близько 69%) вважають, що у разі запровадження в Україні єдиної прекарти право отримати її повинні мати саме творчі працівники медіа, зокрема кореспондент/-ки, оператор/-ки, редатор/-ки новин, продюсер/-ки, ведучі програм.

Водночас майже третина опитаних (28%) що право на отримання прескарти повинні мати й інші фахівці, задіяні в медіавиробництві (SMM-спеціаліст/-ки, співробітники/-ці пресслужб, копірайтер/-ки та фахівці з реклами й PR тощо).

• Щодо того, представники яких посад в структурі медіа повинні мати право на отримання єдиної прескарти, абсолютна більшість опитаних (97%) погоджуються, що єдину прескарту варто видавати головному редактору медіа.

Водночас, більшість (близько 60%) вважають, що власники медіа чи їх керівники (генеральні/виконавчі директор/-ки, директор/-ки з маркетингу чи рекламу тощо) не повинні отримувати єдину прескарту).

• Щодо отримання прескарти позаштатними працівниками медіа, більшість респондентів допускають певну гнучкість: трохи більше половини  (53%) вважають це доцільним, але за умови якщо журналіст/-ка має з редакцією принаймні тимчасовий договір про виконання певної роботи. Ще 38% не вбачають перешкод у тому, аби позаштатні працівники та журналісти-фрілансери могли отримати єдину прескарту.

Тільки 8% опитаних вважають, що претендувати на отримання єдиної прескарти можуть лише ті, хто на постійній основі працює в штаті медіа.

• Те саме стосується і іноземних громадян: більшість громадян вважають можливим надання їм прескарти за умови, якщо вони працюють в Україні (37%) або мають угоду з українським медіа (45%). Не допускають цього за жодних умов тільки близько 9% опитаних.

Деякі респонденти окремо наголошують на тому, що іноземні громадяни для отримання прескарти повинні пройти перевірку на дотримання журналістських стандартів та етики в Україні, а також перевірку на зв’язки з державою-агресором від уповноважених органів безпеки України.

 

2.     Процедура подання та видачі прескарти

• На думку більшості опитаних, кандидати на отримання прескарти, аби засвідчити, що вони дійсно займаються журналістикою, мають підтвердити свій зв’язок із певним медіа (надавши відповідний підтверджувальний лист від редакції чи документ, який би засвідчував відносини кандидата з медіа, наприклад, трудову угоду).

Також опитані журналісти вважають доречним, аби кандидати на отримання прескарти надавали зразки своїх матеріалів у медіа. Майже половина респондентів вважають також, що кандидати ще на етапі подання на отримання прескарти мають надати письмове зобов’язання дотримуватися правил користування прескартою.

• Переважна більшість респондентів (83%) вважають за потрібне також, аби претенденти на отримання єдиної прескарти надавали письмове зобов’язання дотримуватися Кодексу етики українського журналіста.

• Сам процес подачі заявки на отримання прескарти, на думку більшості респондентів, має бути доступним онлайн. При цьому респонденти відзначають, що при подачі відповідної заявки онлайн мають бути передбачені інструменти, які дозволятимуть точно верифікувати особу заявника (наприклад, електронний підпис). Подача заяв онлайн також має переваги і з точки зору безпекових ризиків.

Водночас близько третини респондентів не відкидають й інші можливі способи подачі заяв, які можуть функціонувати паралельно з подачею онлайн – подача особисто чи листом. На думку деяких респондентів, подання на отримання прескарти може відбуватися, наприклад, листом від редакції, що водночас засвідчуватиме і зв’язок журналіста з певним медіа.

• Думки респондентів розділилися щодо того, чи повинні отримувачі єдиної прескарти платити щорічний внесок. Трохи більше третини респондентів (39%) вважають, що така практика має існувати, водночас близько 36% не вважають це доречним. Ще чверть респондентів не мають чіткої думки з цього приводу.

• Щодо форми самої прескарти, суперечностей у респондентів не виникало. Для абсолютної більшості найбільш прийнятним варіантом є існування карти водночас і у фізичній, і в електронній формі.

 

3.     Вимоги до органів, які видаватимуть прескарти та адмініструватимуть базу даних отримувачів

• Провайдер прескарт, тобто орган, який їх видаватиме, на думку більшості респондентів, має бути єдиним: 31% вважають, що видавати прескарти має певна одна організація, ще близько 43% вважають, що це може бути коаліція громадських організацій (яка, тим не менш, керується єдиними принципами та приймає єдине рішення).

За доцільність функціонування в Україні декількох організацій, які окремо одна від одної матимуть повноваження видавати прескарти, висловилися 12% опитаних.

• Щодо вимог до організацій/цій, які будуть уповноважені видавати прескарти, першочерговими респонденти називають три вимоги: по-перше, це має бути організація, яка об’єднує працівників журналістської професії; по-друге, ця організація повинна мати належну репутацію, при цьому не тільки всередині галузі, а й у суспільстві загалом. Зрештою, вочевидь, ця організація не повинна мати жодних зв’язків з державою-агресором.

Інший аспект, який респонденти відзначали дещо рідше, але який, тим не менш, є надзвичайно важливим – це організаційна спроможність такого органу. Ця інституція повинна мати належний штат, що дозволятиме ефективно виконувати її функції – адмініструвати роботу системи прескарти та проводити регулярні перевірки кандидатів. Важливо також, що для ефективної роботи такої інституції по всій території України, вона повинна мати спроможність забезпечувати роботу своїх представництв у кожній області.

• Щодо адміністрування бази отримувачів єдиної прескарти, то абсолютна більшість опитаних (96%) погоджуються, що навіть якщо існуватиме декілька органів (або якщо це буде коаліція організацій), уповноважених видавати прескарту, база отримувачів все одно має бути єдиною.

• Щодо фінансування інституції, яка адмініструватиму базу отримувачів прескарти, близько 40% опитаних вважають, що до її фінансування має залучатися держава, але без втручання у процес ухвалення рішень. 42% вважають, що цей орган може функціонувати за рахунок плати, яка вноситиметься за отримання прескарти.

Близько 6% обрали інший варіант, запропонувавши комбінований варіант, за якого фінансування складатиметься як із плати за отримання карти, так і з благодійних чи донорських джерел та державних коштів. Частина респондентів вважає, що держава не повинна брати участі у фінансуванні такого інституції взагалі, оскільки тоді важко буде забезпечити незалежність функціонування цієї інституції, адже держава принаймні неформально буде намагатися впливати на рішення органу.

• Доступ до бази отримувачів прескарти (із доступом до перегляду й редагування записів), на думку трохи більш ніж половини респондентів, повинні мати уповноважені представники власне тої організації/цій, яка й видає прескарти.

Близько третини респондентів вважають також доцільним, аби адмініструванням займався спеціальний штат, який не має стосунку до організації, що видає прескарти (або до жодної з організацій, якщо таких декілька).