Що сталося?
За даними Офісу Генерального прокура, керівник видавництва у столиці, налагодив схему виготовлення та продажу фейкових документів. Свої послуги рекламував на власному вебсайті. За грошову винагороду він виготовляв посвідчення журналістів, прескарти, спеціальні перепустки та інші документи, які підтверджують статус журналіста особам, які не мають жодного відношення до журналістської діяльності, а також довідки для оформлення їм дозволу на травматичну зброю. За бажанням клієнта він виготовляв прескарти, які нібито акредитовані Міністерством оборони України. Вартість підробленого посвідчення становила від 3000 до 5000 грн залежно від терміну його дії. За попередніми даними, послугами директора видавництва скористалися близько 800 клієнтів.
Чому це незаконно?
Кримінальний кодекс України в статті 358 забороняє підроблення, збут чи використання документів, печаток, штампів та бланків. Такі дії караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Діяння вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
При цьому використання завідомо підробленого документа – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом.
Позиція Комісії з журналістської етики
Комісія з журналістської етики багато років систематично звертає увагу суспільства, журналістської спільноти та влади на небезпечність такого явища, як продаж прескарт.
Зокрема, у грудні 2021 року Комісія з журналістської етики звернулася до Національної поліції та Міністерства юстиції з проханням перевірити низку агентств та газет, зокрема і «Business Компаньон», через можливу підробку документів, зловживання правами журналіста, отримання свідоцтва про держреєстрацію шляхом обману.
Одним із найнахабніших торговців був херсонський проросійський активіст Кирило Стремоусов. Його так звана інформагенція «Таврія-Ньюс» роздавала посвідчення всім охочим вступити в неформальне об’єднання, більше схоже на агентурну мережу.
У 2020 році Комісія з журналістської етики (КЖЕ) висловила публічний осуд директору агенції «Таврія ньюс» та блогеру Кирилу Стремоусову через масову роздачу посвідчень журналіста.
Того ж року, Служба безпеки України викрила мережу російських агентів, до якої входив Стремоусов, але чомусь він не тільки залишився на волі, а навпаки — активізувався, ставши одним із неформальних лідерів руху антивакцинаторів. Ба більше, зараз Кирило Стремоусов допомагає російським загарбникам розбудовувати окупаційну владу в Херсоні. Здає проукраїнських херсонців, бере участь в імітаціях «народної підтримки» окупантів, піднімає червоний прапор, від імені мешканців регіону заявляє, що вони хочуть «возз’єднання з Росією». Наприклад, про це повідомляло УП у матеріалі “Ставленик Кремля проситиме РФ розмістити на Херсонщині російську військову базу”.
Що робити?
Вихід лише один: запровадження єдиної національної прескарти, яку видаватимуть за прозорими критеріями і яка підтверджуватиме статус журналіста. Її отримання означає не тільки права та привілеї, а й відповідальність: власник прескарти зобов’язаний дотримуватись професійної етики, а якщо грубо порушує її, має шанс позбутися права на професію. У демократичних європейських країнах такі прескарти видають організації саморегуляції, які користуються підтримкою й довірою журналістського цеху.
Додаткова читайте “Прескарта: Від торгівлі журналістськими посвідченнями – до торгівлі батьківщиною”.
Цей матеріал вийшов у рамках проєкту Комісії з журналістської етики за підтримки International Media Support (IMS).