Мільєнко Вахтаріч, експерт з протимінної діяльності Координатора проектів ОБСЄ, під час лекції 8 квітня 2022 року «Мінна небезпека, ризики для журналістів в зоні бойових дій» розповів журналістам про види мін та інших вибухонебезпечних предметів, а також які загрозливі ситуації можуть чекати на медійників під час відвідання районів, де відбувалися інтенсивні бойові дії.
Нижче наводимо адаптовані тези хорватського експерта з багаторічним міжнародним досвідом, який з 2017 року допомагає Україні впровадити системний підхід до гуманітарного розмінування. Також на YouTube-каналі доступний повний запис лекції.
Довірте роботу фахівцям
Отже, просвітницькі повідомлення дуже прості, і я можу, я впевнений, що кожен може запам’ятати їх дуже швидко, передати і повторити, і надіслати повідомлення іншим людям.
- Повідомлення наступне – довірте роботу фахівцям. У вас тут, в Україні, є фантастичні експерти, агенції, підрозділи, ви бачите, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій щодня працює і вивозить вибухонебезпечні предмети з постраждалих від війни територій.
- Уникайте місць, які використовуються військовими, просто не ходіть, не керуйтеся цікавістю, не досліджуйте транспортні засоби чи будь-яку іншу військову техніку, яка пошкоджена або знищена.Уникайте постраждалої території, пошкоджених будинків, не копайте там і намагайтеся щось знайти, тому що ви можете активувати вибуховий пристрій.
- Не беріть в руки будь-який предмет військового походження, який ви бачите, чи то міни чи патрони, чи навіть предмети військового одягу. Ви ніколи не знаєте, що в цій формі, чи це замінована пастка чи що завгодно, тому просто уникайте цих місць.
- Будь-який предмет, який ви бачите, який вам не належить, не торкайтеся його. Іграшки, мобільні телефони, будь-який блискучий предмет, який ви бачите «о, щось гарне, давайте подивимося, що це таке». Це може бути замінована пастка. Прості речі: не чіпайте, не підходьте, якщо бачите щось військове чи підозріле. Викличте поліцію, негайно покиньте це місце. У деяких випадках я бачив повідомлення, не користуватися мобільними телефонами в цій зоні, тому що мобільні телефони можуть активувати деякі пристрої, можуть бути вибухи.
- Обов’язково уникайте лісових ділянок, там може бути багато пасток або у вас це називають «розтяжка». Уникайте ділянок бойових дій, поки співробітники ДСНС або іншого спеціалізованого підрозділу не повідомлять, що місцевість очищено.
- Як ви можете бачити тут, у цих повідомленнях, я не говорю про попереджувальні знаки, не зараз, тому що ми використовували попереджувальні знаки на сході, де, скажімо, конфлікт був стабільним, але тепер із переміщенням конфлікту ви ніколи не знаєте де закінчуються ці попереджувальні знаки. Таким чином, ви можете побачити попереджувальний знак, хоча, можливо, зараз ви перебуваєте за сотні й сотні метрів, у мінному полі, тому наразі попереджувальні знаки – це не те, на що ви повинні орієнтуватися, не до тих пір, поки спеціалісти не очистять землю і чітко позначать офіційними знаками, яка територія є небезпечною.
Журналісти дуже часто стають мішенню ворога
На жаль, журналісти дуже часто стають мішенню ворога, тому що хочуть зупинити його, щоб поширити новини і поширити правду про те, що там відбувається. Така ж ситуація була в Хорватії, Боснії та Герцеговині, і в кожній окремій війні журналісти дуже часто стають мішенню. Деякі поради журналістам:
- Пересувайтеся тільки твердим грунтом, ніколи його не залишайте;
- Ходіть лише дорогами чи стежками, які часто використовуються іншими, і навіть якщо доведеться йти, щоб справити нужду, не сходьте з дороги, не залишайте тверду землю, асфальт, тому що там може бути міна, і це небезпечна поведінка.
- Не ходіть вночі, тому що ви не можете побачити, що навколо, ви не маєте орієнтації.
- Коли ви перебуваєте на території, що постраждала від війни, спостерігайте за тим, що навколо вас, щоб побачити щось небезпечне, чи бачите ви щось підозріле, наприклад гілки, які були зламані. Все це може бути ознакою того, що тут є замінована пастка, або є міни в траві.
- Намагайтеся використовувати всі свої органи чуття і намагайтеся помічати, спостерігайте, – ви знайдете ознаки небезпеки. Ви також можете іноді побачити, що хтось був там до вас і бачив якісь об’єкти, і використав попереджувальні знаки або звичайні предмети, щоб позначити небезпеку. Зазвичай у мирний час я ніколи не скажу це робити, тому що це непрофесійно, і можна ввести в оману. Але зараз під час війни це також може бути знаком того, що перед вами небезпека.
- В основному, уникайте цих територій, будьте обережні та пам’ятайте, дуже рідко буває так, що в певному районі є лише поодинока міна, без присутності інших. Зазвичай це мінне поле, більше 20-30 мін. Тож якщо ви бачите одну, то є 100% ймовірність, що навколо вас багато мін, тож коли ви побачите її, просто спробуйте покинути це місце тим же шляхом, яким ви прийшли на цю територію.
- Те саме, в містах, як Ірпінь і Буча, де можна побачити мінні пастки в квартирах, в будинках, коли відкриваєш двері, ти знаєш, що можеш побачити виготовлену гранату, розміщену як розтяжку. Тому, будь ласка, якщо ви побачите щось підозріле, негайно покиньте це місце, а якщо ви просто спостерігали за цим і побачили, повідомте поліцію, і експерти приїдуть і знешкодять ці предмети.
- Що ще гірше, я бачив, на жаль, що журналісти віддали дітям військові предмети, такі як хвости мінометної міни, і фотографували дитину, фото дитини в оточенні зруйнованих будинків, це і так досить сумно. Вам не потрібно збільшувати ефект і давати їм деякі предмети, щоб проілюструвати , що, «бідна дитина», оточена мінами. Цього слід уникати на 100%. Ніколи не показуйте.
- Треба уникати показувати людям навіть професіоналів, які працюють з вибухонебезпечними предметами, тому, що тоді ти показуєш іншим, що якщо професіонал може доторкнутися до нього – це безпечно, тому я можу це зробити, і я можу принести це додому.
Досвід Хорватії
У нас та в Боснії і Герцеговині на початку 90-х була страшна війна. Це те, що ми спостерігаємо тут, у більшому масштабі в Україні.
Я почну з цього графіка, я знаю, що статистика іноді дуже непопулярна, і тут лише цифри, але я хотів показати вам, як саме було в Хорватії під час війни та після війни. Чому я показую цей слайд, тому що війна в Хорватії була між 1991 і 1995 роками, тож ви можете побачити тут кількість жертв та постраждалих від мін за цей проміжок часу.
Отже, весь період війни втрати зменшувалися, тому що не було масштабної воєнної діяльності. Тоді, в 1995 році, коли ми розпочали кампанію, діяльність зі звільнення Хорватії, ви бачите, спостерігається пік мінних жертв, це не через конфлікт, пік був там, тому що коли ці території було звільнено в 1995 році, люди хотіли повернутися до своїх домівок, і вони стали жертвами мін, тому що в них не було людей, які могли б порадити їм, що робити, а що не робити.
У нас не вистачало військ, щоб не допустити їх туди, чи очистити територію, перш ніж вони повернуться додому. І, як ви бачите, по мірі того, як опосередковано встановлювалася система протидії мінним загрозам, кількість жертв війни стрімко зменшувалася.
Це те, чого ми можемо очікувати зараз на території України, яка звільнена на півночі Києва, і на іншій території, яка буде звільнена в Україні. Це те, чому ми маємо запобігти, і саме тому, я хотів би наголосити сьогодні, у своїх презентаційних повідомленнях, на тому, як запобігти майбутнім жертвам, як зменшити кількість жертв в Україні. А також, величезна роль у профілактиці цих жертв – це роль журналіста.
Ви повинні бути тими, хто передасть повідомлення про правильну поведінку, як поводитися, коли ви прибуваєте на територію, яка звільняється. Тому я дуже сподіваюся, що в Україні не буде такої самої ситуація, як у Боснії та Герцеговині та в усіх громадах, постраждалих раніше від війни. Люди тривалий час були біженцями, вони не можуть дочекатися повернення додому, тому стаються трагедії.