Мова ворожнечі в медіа часто непомітна на перший погляд. Однак її вплив на суспільство може бути глибоким: від стигматизації окремих груп до поширення упереджень і підвищення соціальної напруги. Такі повідомлення формують негативні стереотипи про певні групи у суспільстві, провокують страх і розбрат, ділячи суспільство на «одних» та «інших». Особливо небезпечно вживати мову ворожнечі в умовах війни, коли суспільство вже перебуває під великим стресом і вразливе до маніпуляцій.
Щоб допомогти медіа розпізнавати прояви мови ворожнечі й працювати відповідально, Комісія з журналістської етики підготувала рекомендації, які пояснюють ключові ознаки мови ворожнечі та надають практичні поради щодо її уникнення. Рекомендації створені на основі вебінару членкині Комісії з журналістської етики Ліни Кущ «Мова ненависті як фактор небезпеки: визначення, ідентифікація, критерії, наслідки».
Щоб зрозуміти, чи є у повідомленні мова ворожнечі, експертка радить звертати увагу на такі ознаки:
- Висловлювання стосується групи людей певної ідентичності (стать, колір шкіри, національність, гендер, політичні або релігійні погляди, місце проживання тощо);
- Ключовий меседж не просто стосується конкретної групи, а проявляє до неї ворожість. Наприклад, містить образи, погрози, зневажливі чи дискримінаційні формулювання.
- У матеріалі використовуються негативні стереотипи і упередження щодо конкретної групи.
- Часто наводиться приклад правопорушення, до якого причетний представник певної групи, на підставі чого автор робить хибний висновок про цілу групу чи спільноту як про потенційну загрозу суспільству.
- Існує протиставлення окремої групи, стосовно якої вживається «мова ворожнечі», і решти суспільства у форматі «ми» і «вони».
- Автор не бере коментар у людей, проти яких спрямована «мова ворожнечі», їхня думка в матеріалі не представлена, відповідно баланс відсутній.
- Матеріал спрямований не на вирішення чи обговорення проблеми, а на розпалювання ненависті, страху і на стигматизацію людей.
Натомість для того, щоб уникнути використання мови ворожнечі в журналістських текстах, членкиня КЖЕ радить дотримуватися низки правил і принципів:
- Не ставати каналами для поширення ненависті, підбурювання до насильства і дискримінації. Але часто висловлювання, які містять «мову ворожнечі», стають інформаційним приводом, якого журналісти не можуть уникнути. Наприклад, якщо йдеться про заяви топ-політиків, знаменитостей або публічний захід за участі багатьох людей.
В такому разі журналістам варто переповісти суть заяви своїми словами й не цитувати спікера дослівно. Те ж саме стосується ілюстрацій. Приміром, якщо журналіст висвітлює акцію протесту, де окремі учасники тримають гасла із «мовою ворожнечі», то він не цитуватиме цих учасників і не ілюструватиме текст фотографією з такими плакатами. Натомість розповість аудиторії, що відбувалося, а також додасть контекст: пояснить, що такі гасла є дискримінацією.
- Перевіряти джерело висловлювання, переконатися, що це не частина передвиборчих маніпуляцій або пропаганди. Якщо такий зв’язок існує, журналісти зобов’язані зазначити мотиви, які є, приміром, у політика.
- Уникати прямих посилань на ресурси організацій або сторінки в соціальних мережах, де розміщується образливий, ворожий до певних груп людей контент.
- Згадка про ідентичність, як-то стать, національність, місце проживання, рівень доходів, релігія тощо, — має бути виправдана темою матеріалу. Якщо йдеться про правопорушення, то будь-яка згадка про ці ознаки є «мовою ворожнечі» і формує вороже ставлення до цілої спільноти.
- Не подавати анонімні думки та оцінки, які містять принизливі висловлювання на адресу групи людей. Аудиторія не може оцінити, чи заслуговує джерело довіри.
- Перевіряти себе на упередженість. Часто шкідливі стереотипи чи шаблонні уявлення впливають і на медіа: наприклад, журналісти можуть вживати слова «бомжі», «дауни», «наркомани», щоб продемонструвати своє негативне ставлення до когось.
Найкращий спосіб уникати «мови ворожнечі» — надавати слово представникам тієї соціальної, етнічної або іншої групи, про яку ви згадуєте. Різноманітність поглядів та фактів роблять історію повною та неупередженою.
Не все, що виглядає, як образа, є «мовою ворожнечі». Ключовий критерій: «мова ворожнечі» експлуатує ознаки ідентичності певної групи людей.
Наприклад: «Вона вдягла цю червону спідницю, яка їй абсолютно не пасує».
Це не мова ворожнечі, а втручання в життя іншої людини, оцінювання без запиту на оцінку.
«В її роки вже час удома сидіти, онуків няньчити і чоловіку обід варити, — а вона вдягла цю червону спідницю і пішла на танці».
Це мова ворожнечі, що містить ознаки ейджизму й сексизму.
Експертка та членкиня Комісії з журналістської етики також звертає увагу на покроковий інструмент для аналізу тексту на «мову ворожнечі» від Мережі етичної журналістики (EJN). Завантажити тест українською можна тут.
Мережа етичної журналістики (EJN) також пропонує журналістам скористатися Контрольним списком толерантності, який теж допомагає уникати мови ворожнечі на практиці:
1. Маючи справу з історіями, в яких використовується політична мова ворожнечі, важливо не створювати сенсацій. Етичні журналісти повинні запитати:
- Можливо, це обурює, але чи гідне воно новин? Який намір спікера?
- Яким буде вплив публікації?
- Чи існує небезпека розпалювання пристрастей та підбурювання до насильства?
- Чи ґрунтується мова на фактах і чи перевірено твердження?
2. Збираючи та редагуючи суперечливі матеріали, журналісти повинні уникати поспіху з публікацією. Корисно зробити паузу, навіть хоча б на кілька хвилин, щоб обдумати зміст історії й запитати себе:
- Чи уникали ми кліше та стереотипів?
- Чи поставили ми всі відповідні та необхідні питання?
- Чи були ми тактовними до нашої аудиторії?
- Чи користуємось ми поміркованою мовою?
- Чи розповідають зображення історію, не вдаючись до насильства та вуайєризму (підглядання за сексуальним актом, дефекацією сечовипускання тощо)?
- Чи використовували ми різні джерела та чи включили голоси відповідних меншин?
- Чи все відповідає стандартам, встановленим редакційним та етичним кодексами?
3. Останній погляд та хвилина роздумів завжди корисні перед тим, як натиснути кнопку «опублікувати»:
- Чи добре ми впорались?
- Чи залишились якісь неподолані сумніви?
- І нарешті, чи не варто запитати колегу?
Повний запис вебінару Ліни Кущ можна переглянути на YouTube.
Нагадаємо, Комісія з журналістської етики організувала серію подій, присвячених протидії мові ненависті в українському медіапросторі. Під час першого вебінару з Ліною Кущ йшлося про мову ворожнечі як фактор небезпеки; на другій зустрічі з Діаною Дуцик говорили про «Мову ненависті під час війни: як медіа уникнути стигматизації ВПО та ветеранів». Фінальний вебінар серії відбудеться 21 листопада об 11:00 і буде присвячений темі «Мова ворожнечі за ознакою статі: як медіа не допустити розбрату».
Серію вебінарів КЖЕ проводить за фінансової підтримки Європейського Союзу та Ради Європи. Зміст подій є виключною відповідальністю авторів. Погляди, висловлені під час вебінарів, жодним чином не можуть тлумачитися як такі, що відображають офіційну думку Європейського Союзу чи Ради Європи.