Комісія з журналістської етики, як провідний орган саморегулювання у сфері медіа, не може залишатися осторонь дискусії, що розгорнулася останніми днями навколо матеріалу «Що стоїть за мільярдами Сергія Тігіпка? | Перший мільйон | Сергій та Анна Тігіпки», оприлюдненого онлайн-медіа «Forbes Ukraine» на власному YouTube-каналі 23 вересня 2025 року.
Його публікація порушує низку важливих питань щодо дотримання стандартів журналістської етики в інтерв’ю та особливостей роботи нішевих видань, орієнтованих на підприємницьку аудиторію. Частину подібних питань Комісія вже розглядала у своїй практиці, зокрема у рішенні щодо інтерв’ю Євгена Фаворова виданню «Апостроф».
Передусім Комісія наголошує, що мета інтерв’ю полягає у здобутті інформації, розкритті позицій чи поглядів героя через його спілкування з журналістом. У портретних інтерв’ю, як-от матеріали про історії успіху, акцент може робитися на особистості героя. Журналістська етика не забороняє створювати матеріали, які висвітлюють позитивні сторони героїв, так само як і не обмежує фокусування на певному аспекті їхнього життя.
Водночас ситуація є іншою, якщо герой інтерв’ю — публічна особа, межі критики діяльності якої ширші через її політичне минуле. У таких випадках журналісти мають застосовувати критичний підхід — ставити уточнювальні запитання та перевіряти аргументи співрозмовника. Важливими залишаються збалансованість і повнота подання інформації. Цього можна досягти, зокрема, через подання альтернативних точок зору у вступній чи завершальній частині матеріалу, а також через постановку відповідних запитань під час інтерв’ю. Крім того, медіа можуть надавати у вступі достатній контекст, аби аудиторія розуміла суспільну значущість теми та існування інших поглядів.
У бізнес-журналістиці, особливо в межах програми «Перший мільйон», очікуваними були б питання про те, яким чином підприємець побудував свій капітал і які труднощі долав на цьому шляху. Журналісти Борис Давиденко та Ліззі Бордунова оминули роль комсомолу у первинному накопиченні капіталу Сергієм Тігіпком, описану у книзі Андрія Яніцького й Грехема Стека. Вони також залишили поза увагою його роботу урядовцем за часів Януковича, на посаді голови Національного банку та народного депутата кількох скликань, а також вплив політичної кар’єри на розвиток бізнесу.
Натомість інтерв’ю було зосереджене на ролі родини у бізнесі, порадах щодо організації життя та інвестування під час повномасштабного вторгнення. Комісія не заперечує право журналістів «Forbes Ukraine» створювати матеріали для власної цільової аудиторії, яку цікавлять насамперед поради з побудови стійких і прибуткових компаній, а також із самоорганізації. Водночас навіть місія таких медіа не полягає у згладжуванні гострих кутів, а у служінні суспільним інтересам — як зазначено у пункті 2 Кодексу етики українського журналіста. І саме в інтересах суспільства — пам’ятати про роль подібних підприємців у розвитку України, як позитивну, так і негативну.
Комісія також допускає, що подібні матеріали можуть розміщуватися на платній основі — як реклама, піар чи соціальна реклама, які мають відповідати правилам маркування, закріпленим етичними нормами або законодавством. Таке позначення необхідне, щоб аудиторія могла чітко відрізнити журналістський матеріал від замовного. Проте у цьому випадку Комісія не виявила ознак відповідного маркування.
Окрему увагу Комісія звертає на форму подачі матеріалу. Так, у підводці до відео використано формулювання: «досвідчений журналіст — Борис Давиденко, 45, — вишукує системні закономірності, юна ведуча — Ліззі Бордунова, 27, — досліджує особисті мотиви». Подібне представлення співведучих містить ознаки сексизму та ейджизму, оскільки підкреслює «досвідченість» чоловіка та «юність» жінки, знецінюючи її професійний статус. Така риторика суперечить принципу рівного ставлення до журналістів незалежно від статі та віку, що є складовою етичних стандартів професії.
На думку Комісії, інтерв’ю Бориса Давиденка та Ліззі Бордунової з Сергієм Тігіпком вийшло компліментарним і таким, що містить ознаки порушення журналістської етики.
Комісія усвідомлює, що багато успішних українських бізнесменів мають суперечливі сторінки у власній біографії, зокрема у сфері первинного накопичення капіталу. Частина з них згодом легалізувала бізнес та нині працює відповідно до чинного законодавства, дистанціюючись від політичного минулого.
Втім, попри позитивні зміни в інституціоналізації власної спадщини та репутації, суспільство має право пам’ятати про можливі правопорушення у минулому, а журналісти — доносити це до аудиторії через збалансоване та повне подання матеріалів, виконуючи вимоги пунктів 6 та 10 Кодексу етики українського журналіста.