Опис ситуації
До Комісії з журналістської етики надійшли дві скарги від Вікторії Водолаги та Марії Фабрічевої на публікацію Всеволода Непогодіна «Украинская женщина как убийца семьи» (інтернет-портал «Хвиля», 12 липня 2021 року).
На думку авторок скарг, матеріал дискримінує людей за ознакою статі, гендерної ідентичності, містить сексизм тощо. Заявниці вважають, що публікація порушує пункт 15 Кодексу етики українського журналіста.
Комісія звернулася до інтернет-порталу «Хвиля» з проханням надати коментарі щодо вказаної публікації та зазначених у скарзі аргументів. У своїй відповіді шеф-редактор порталу Юрій Романенко відкинув звинувачення, зазначивши, що на сайті «стоять абсолютно різні точки зору на абсолютно різні теми».
Відповідні етичні стандарти та їх дотримання
Оскаржувана публікація являє собою суб’єктивний погляд автора на роль жінки в сім’ї і в суспільстві. Автор передає власний або чужий досвід спілкування та власні спостереження. Оскільки матеріал розміщено в розділі «Аналітика», то читач очікує від журналіста аргументів, підкріплених фактами, цифрами та цитатами, а також збалансованого висвітлення всіх точок зору.
У пункті 9 Кодексу етики українського журналіста зазначається: «Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення».
В матеріалі Всеволода Непогодіна висновки випливають не з усебічного неупередженого аналізу проблеми, а з особистого досвіду й бачення автора. Журналіст навіть не намагається бути об’єктивним.
«Выводы неутешительны: в подавляющем большинстве случаев именно женщины являются инициаторами разводов. И именно женщины выступают убийцами института семьи»: це приклад хибної логіки, насправді розлучення не руйнує сім’ю, а є наслідком краху сім’ї.
Автор робить безпідставний висновок, нібито рівень освіти сучасних жінок набагато нижчий, ніж у попередніх поколінь: «При совке женщина стояла у кульмана в НИИ или делала расчёты в КБ».
«Раньше женщины много читали, потому что женский труд часто был умственный, а не примитивный физический как сейчас в сфере услуг. Что читала сегодняшняя бариста или администратор фитнесс-клуба? Чаще всего букварь и «Гари Поттера» (тут і надалі орфографія оригіналу збережена).
Матеріал не містить згадок про будь-які експертні дослідження, які би підкріплювали сказане автором. Посилання на джерела заміняють посилання на досвід друзів автора («Постсоветская женщина слишком материальна. У меня полно друзей-холостяков и все они счастливые люди») або особистий досвід («С украинской женщиной семью построить практически невозможно. Одинокий мужчина может быть легко счастлив и без высоких доходов»).
Таким чином, матеріал містить ознаки порушення п. 9 Кодексу етики.
У пункті 15 Кодексу етики українського журналіста зазначається: «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики».
Автор публікації прагне довести чи то читачам, чи то сам собі, нібито сучасні українські жінки не заслуговують на шлюб через свою «паразитарную сущность» та низький інтелектуальний рівень. Характеризуючи жінок, журналіст використовує образливі вислови, порівняння з примітивними організмами: «примитивные потребительницы», «примитивное млекопитающее» і навіть «узколобые жлобихи».
«Выскочить замуж хоть тушкой хоть чучелом и переложить свои сугубо личные проблемы, заботы и мечты на мужа – вот что в голове у примитивных деиндустриализированных дам. Когда мужчина отбрыкивается от дамских хотелок, то брак и разваливается», – цю тезу в різних варіаціях автор наполегливо викладає в матеріалі.
Публікація містить чи не весь спектр шкідливих гендерних стереотипів та зразків сексизму. В образливій формі автор критикує зовнішність жінок, коло інтересів, освіту, професію, захоплення. Матеріал підкріплює суспільні упередження, відповідно до яких жінка повинна бути «жіночною», елегантною, скромною в побуті, зручною, готовою до обслуговування чоловіка та інших членів сім’ї, не зазіхати на гаманець чоловіка, не мати особливих матеріальних запитів, при цьому займатися духовним розвитком і вміти підтримати інтелектуальні розмови. Жінок, які не відповідають цим вимогам, автор образливо, часом нецензурно, критикує та навіть закликає до насильства над ними.
«Татуаж бровей, ботоксные губы, силиконовая грудь – таких вообще надо принудительно стерилизовать, чтобы не плодили биомусор! Женщина теперь хищнее, чем мужчина. Она стала охотницей, утрачивая женственность. Она сходила на маникюр, педикюр, массаж, к бровистке, в солярий, бассейн и, видите ли, устала и не может готовить мужу ужин – пусть шахтёрам в забое расскажет, как ей тяжело живется! Но главная женская проблема сейчас не в этом. Дамы нынче совершенно не понимают и не чувствуют суть таких явлений как шарм или флёр. Кира Муратова и на девятом десятке лет выглядела восхитительно и обворожительно без тонн штукатурки на лице. А всё потому что порода, внутреннее содержание и харизма. Зоряна из Коломыи останется зачуханкой сколько не води её по салонам красоты лишь потому, что она не хочет ничего читать, кроме этикеток в магазинах тряпья».
Водночас планка вимог до чоловіків у зазначеному матеріалі встановлена на максимально низькому рівні. Говорячи про стосунки чоловіка й жінки, журналіст демонструє зверхність до жінок та поблажливість – до чоловіків. Навіть цитати із класики автор використовує як підкріплення свого негативного погляду на жінок – хоча в процитованих уривках ідеться про спостереження за людьми в цілому. Такі приклади свідчать про ознаки порушення п. 15 Кодексу етики українського журналіста.
Сховавшись за припискою «Редакция “Хвилі” чаще всего не согласна с мнением авторов», інтернет-видання розмістило матеріал, який дискримінує жінок, культивує негативні гендерні стереотипи, містить прямі образи, сексизм і ненормативну лексику. Крім того, із матеріалу незрозуміло, в чому полягає експертність автора та чому його думка цінна для широкої аудиторії.
Публікація проілюстрована відеозаписом розмови головного редактора «Хвилі» Юрія Романенка з автором. Під час інтерв’ю журналіст не переривав співрозмовника, коли той припускався дискримінаційних висловів, не давав своєї оцінки почутому і не коментував порушення етичних стандартів. Комісія робить висновок, що редакція свідомо пішла на публікацію матеріалу, який ображає значну частину аудиторії.
Така публікація викликала різко негативну реакцію у журналістському середовищі та в соціальних мережах.
Висновки і рекомендації
Проаналізувавши матеріал Всеволода Непогодіна «Украинская женщина как убийца семьи», Комісія з журналістської етики встановила порушення п. 9 і п. 15 Кодексу етики українського журналіста і виносить журналісту Всеволоду Непогодіну та інтернет-виданню «Хвиля» публічний осуд.
Зважаючи на поширеність випадків дискримінації за ознакою статі, раси, національності, релігійних та політичних уподобань в українському суспільстві, ЗМІ не мають толерувати та заохочувати таку поведінку шляхом публікації дискримінаційних матеріалів та повинні розуміти свій вплив на формування суспільної культури та свідомості.
Комісія з журналістської етики рекомендує журналістам і редакціям:
- Не поширювати ідеї, які несуть загрозу насильства, дискримінації за статтю, мовою, расою, релігією, національністю, регіональним чи соціальним походженням або політичними уподобаннями.
- Не використовувати сексуальний образ жінок та чоловіків, якщо це не пов’язано з темою публікації.
- Приділяти увагу питанням про права жінок, гендерну рівність, проблеми домашнього насильства, представленість жінок у політиці, місцевому самоврядуванні, спорті, армії тощо.
- Вживати фемінітиви при позначенні людини за ознакою професії, посади чи виду занять, якщо йдеться про жінок.
- Звертати увагу навіть на дрібні чи «побутові» прояви сексизму, які через ЗМІ поглиблюють дискримінацію в суспільстві за ознакою статі.
- Комісія нагадує, що фраза «Редакція не завжди поділяє думку автора» або розміщення матеріалів у розділі «Блоги» не звільняє ЗМІ від відповідальності. Надаючи майданчик авторам, які нехтують професійними стандартами та нормами Кодексу етики, редакція розділяє відповідальність за порушення.
Голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов
Текст скарги
До Комісії з журналістської етики надійшли дві скарги від Вікторії Водолаги та Марії Фабрічевої на публікацію Всеволода Непогодіна «Украинская женщина как убийца семьи» (інтернет-портал «Хвиля», 12 липня 2021 року).
На думку авторок скарг, матеріал дискримінує людей за ознакою статі, гендерної ідентичності, містить сексизм тощо. Заявниці вважають, що публікація порушує пункт 15 Кодексу етики українського журналіста.
Комісія звернулася до інтернет-порталу «Хвиля» з проханням надати коментарі щодо вказаної публікації та зазначених у скарзі аргументів. У своїй відповіді шеф-редактор порталу Юрій Романенко відкинув звинувачення, зазначивши, що на сайті «стоять абсолютно різні точки зору на абсолютно різні теми».
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів?