Опис ситуації
До Комісії з журналістської етики 2 вересня 2021 року надійшла скарга Тетяни Каменської на матеріал Інтернет-видання «Антикор» «Хто контролює аудиторів України і як на цьому заробляють» за авторством Руслана Якушева, який було опубліковано 6 липня 2021 року, доступний за посиланням: https://antikor.com.ua/articles/468975-hto_kontroljuje_auditoriv_ukrajini_i_jak_na_tsjomu_zarobljajutj.
У матеріалі розповідається про ситуацію, що склалася у сфері регулювання аудиторської діяльності в Україні. Автор розповідає про систему регулювання, очолювану Аудиторською палатою України, та її нині скасовані повноваження щодо сертифікації аудиторів. Руслан Якушев наголошує на неприродній статистиці виданих посвідчень аудиторів за часів очільництва заявницею Аудиторської палати протягом останнього року дії відповідних повноважень органу.
Журналіст робить припущення про те, що заявниця посприяла збільшенню статистики сертифікації задля забезпечення власної перемоги на перевиборах на посаду голови Аудиторської палати. Результатом цієї роботи журналіст вважає збагачення заявниці – купівлю нею приватного будинку та авто. При цьому, відстежити її збагачення неможливо, адже вона не декларувала свої статки через систему електронного декларування при НАЗК.
Руслан Якушев також стверджує, що заявниця щонайменше кілька разів діяла в рамках конфлікту інтересів, зокрема вплинула на прийняття рішення про збільшення власної винагороди за роботу на посаді голови Аудиторської палати та паралельно займала посаду голови Аудиторського комітету НАЕК «Енергоатом». Як зазначає автор, в останню вона була призначена за сприяння ТОВ «ГРАНТ ТОРНТОН ЛЕГІС», з якою вона начебто співпрацює. Журналіст також доходить висновку про те, що заявниця отримує додаткову винагороду за власну діяльність через ФОП, зареєстрований на її доньку.
На думку заявниці, у матеріалі було допущено порушення вимог пунктів 3, 6, 9, 10, 13 та 19 Кодексу етики українського журналіста.
5 жовтня 2021 року Комісія звернулася з листом до Інтернет-видання «Антикор» з проханням надати коментарі щодо вказаного матеріалу та зазначених у скарзі аргументів. В той же день заступник голови редколегії видання Олег Бойко відповів, що, на його думку, заявниця обіймала важливу державну посаду, а відтак перебувала та перебуває під підвищеною увагою суспільства до її статків та способу життя. Саме тому інформація, що міститься у матеріалі, є важливою для суспільства. Джерела отримання документів, опублікованих у матеріалі, є належними та можуть не розголошуватися відповідно до законодавства України. Звернутися за коментарем до заявниці журналістові завадила відсутність контакту, але Олег Бойко запропонував їй скористатися правом на коментар. Заявниця вирішила не користатися правом на відповідь та попросила Комісію розглянути скаргу по суті.
Відповідні етичні стандарти
Пункт 3 Кодексу етики українського журналіста: «Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом, є вищою, ніж приватні інтереси особи».
Пункт 6 Кодексу етики українського журналіста: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел».
Пункт 9 Кодексу етики українського журналіста: «Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення».
Пункт 10 Кодексу етики українського журналіста: «Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».
Пункт 13 Кодексу етики українського журналіста: «Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при збиранні інформації діє в правовому полі України і може вдатися до будь-яких законних, у тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в збиранні інформації. Використання негласних прийомів збирання новин допускається лише тоді, коли це необхідно для забезпечення достовірності або точності матеріалу. Такі прийоми можуть бути виправдані лише у разі, коли іншими способами зібрати інформацію неможливо».
Пункт 19 Кодексу етики українського журналіста: «Свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним з професійною журналістикою, піддається громадському осуду, може бути підставою для позбавлення прес-карти чи членства в професійних спілках та НСЖУ. Розгляд конфліктних ситуацій етичного та професійного характеру здійснює Комісія з журналістської етики».
Щодо порушень вимог пунктів 3 та 13 Кодексу
Пункт 3 Кодексу передбачає, що журналіст при висвітленні питань, що мають суспільну значимість, має з повагою ставитися до права на повагу до приватного життя героїв власного матеріалу. Втручання у це право має бути ненадмірним і відбуватися лише за переважного суспільного інтересу у висвітленні теми. При цьому, незалежно від ступеню втручання у приватність особи, про яку опубліковано матеріал, журналіст не має застосовувати незаконних методів отримання інформації; ця вимога передбачена пунктом 13 Кодексу. У цьому контексті варто додатково згадати і пункт 5 Кодексу, що захищає право журналіста не розкривати джерела своєї інформації.
Тема, обрана для висвітлення Русланом Якушевим у матеріалі, що є предметом розгляду в цій справі, – можливі зловживання при сертифікації аудиторів. Незважаючи на те, що ця діяльність віддана органам аудиторського самоврядування і не стосується розподілу коштів державного чи місцевого бюджетів, від її належного здійснення залежить якість фахівців, що здійснюють фінансовий контроль в країні. Тому особа, яку звинувачують у відповідних зловживаннях, має бути толерантнішою до критики у свою сторону, а її легітимні очікування приватності є меншими.
Оприлюднення у матеріалі документів про купівлю заявницею нерухомості, її фотографії, а також витягів з договору, укладеного її донькою, справді є втручанням у приватність. Попри це, факт їх публікації виправданий суспільним інтересом – вартість ділянки, згаданої в опублікованому документі, справді може бути заниженою. Персональні дані, оприлюднені в цих документах, також не дозволяють повністю ідентифікувати місце проживання заявниці; персональні дані її доньки як ФОП перебувають у вільному доступі завдяки відкритості відповідних реєстрів. Що ж до методів отримання відповідних копій документів та фотографій, то Комісія не має доказів про вчинення журналістом протиправних дій щодо їх отримання. Право ж Руслана Якушева на захист журналістських джерел гарантоване як Кодексом етики українського журналіста, так і чинним законодавством. З огляду на це, Комісія вважає, що у розглядуваному матеріалі відсутні порушення вимог пунктів 3 та 13 Кодексу.
Щодо порушень вимог пунктів 6 та 9 Кодексу
Дотримання стандартів, зазначених у пункті 6 Кодексу, вимагає від журналістів та Інтернет-видань верифікації всіх фактів, наведених у матеріалі, за допомогою належних джерел. Це має слугувати запобіжником від перекручувань фактів та маніпуляцій щодо формування ставлення до тої чи іншої особи або події, особливо у випадках, коли матеріал стосується потенційної протиправної діяльності. Пункт 9 Кодексу також встановлює додатковий запобіжник щодо неприпустимості поширення інформації, що містить необґрунтовані звинувачення та є упередженою, і передбачає потребу відділяти факти від оцінок та суджень.
Матеріал, що аналізується в рамках розгляду цього звернення, рясніє звинуваченнями у протиправній діяльності заявниці. Руслан Якушев стверджує, що заявниця забезпечила себе голосами новопризначених аудиторів, отримувала тіньові оплати через ТОВ «ГРАНТ ТОРНТОН ЛЕГІС», придбала автомобіль, припустилася порушень Міжнародних стандартів аудиту, отримувала винагороду за свою діяльність на посаді голови Аудиторської палати без фактичного виконання власних обов’язків тощо. Ці звинувачення є достатньо серйозними і становлять суспільний інтерес, але для відповідності вимогам Кодексу журналіст у матеріалі мав надати цьому документальні підтвердження чи докази. Формат роботи Інтернет-видань лише сприяє цього, адже дозволяє розміщувати матеріали за гіперпосиланнями без обтяжень, які можуть існувати при розслідуваннях здійснених у відеоформаті.
Також у матеріалі неможливо розрізнити факти об’єктивної дійсності та їх оцінку журналістом. Він часом доходить хибних висновків, що подаються як твердження про факти – зокрема те, що заявниця начебто мала б декларувати власні доходи відповідно до вимог антикорупційного законодавства. Такий виклад матеріалу створює атмосферу упередженості щодо заявниці, навіть попри безумовну важливість викриття її потенційних зловживань.
З огляду на це, Комісія вважає, що Руслан Якушев та Інтернет-видання «Антикор» припустилося порушень вимог пунктів 6 та 9 Кодексу.
Щодо порушень вимог пункту 10 Кодексу
Пункт 10 Кодексу передбачає вимоги до збалансованості подання інформації. Для його дотримання, особі чи компанії, яку звинувачують у протиправній діяльності, має бути надана можливість прокоментувати ситуацію та надати власне бачення щодо конкретного факту чи події.
У розглядуваному матеріалі заявницю піддають критиці та звинувачують у потенційному незаконному збагаченні та зловживаннях на своїй посаді. Її коментар при цьому відсутній. Представники видання самостійно визнали, що не зверталися до Тетяни Каменської через відсутність контактів. Комісія наголошує, що це не може слугувати виправданням для представників медіа; вони мають докладати усіх можливих зусиль для того, аби отримати позицію критикованої особи. У разі ж, якщо їх запит залишився без відповіді, то журналісти мають про це вказати у матеріалі. Відповідно, Руслан Якушев, не вчинивши відповідних дій, припустився грубого порушення пункту 10 Кодексу.
Висновок та рекомендації
Зважаючи на викладене вище, Комісія вважає, що матеріал Інтернет-видання «Антикор» «Хто контролює аудиторів України і як на цьому заробляють» за авторством Руслана Якушева, який було опубліковано 6 липня 2021 року, порушує вимоги пунктів 6, 9 та 10 Кодексу етики українського журналіста. Комісія висловлює журналістові та Інтернет-виданню публічний осуд.
Комісія не розглядала справу на предмет порушення пункту 19 Кодексу етики українського журналіста, який є процедурним та лише постулює компетенцію Комісії щодо розгляду справ, які стосуються порушення стандартів журналістської етики.
Комісія нагадує про те, що висвітлення суспільно важливої інформації не звільняє журналістів від необхідності дотримуватися стандартів достовірності та збалансованості подання інформації. Комісія наголошує на необхідності обережно ставитися до висвітлення інформації, пов’язаної з можливим вчиненням протиправної діяльності, з огляду на її здатність завдати значної шкоди репутації героїв розслідувань, і рекомендує медіа:
- під час висвітлення таких тем чітко відокремлювати факти від суджень та припущень, уникати заангажованості подання інформації;
- наводити підтвердження кожному звинуваченню, висунутому в матеріалі, та посилатися на таке підтвердження;
- дотримуватись балансу в матеріалі, надаючи тим, хто піддається критиці, можливість надати пояснення або заперечити висунуті звинувачення.
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів?