Кому потрібна журналістика, якій не довіряють? 18 грудня 2015

фото - Петро Задорожний для INSIDER - http://img.theinsider.com.ua/images/doc/c/2/c256772-5.jpg
ФОТО: фото - Петро Задорожний для INSIDER - http://img.theinsider.com.ua/images/doc/c/2/c256772-5.jpg
заступник голови Науково-консультативної ради КЖЕ

Українські журналісти виявилися неготовими до війни. Та інакше й бути не могло, такого трагічного розвитку подій ніхто з нас не чекав.

Ідеться не тільки про те, що не було спеціальних навичок поводження під обстрілом чи надання першої медичної допомоги. Також важливо, що не було й розуміння того, як мають медіа діяти під час збройного конфлікту на своїй території. Чи можна практикувати симетричні відповіді? Коли російські медіа розповсюджують пропаганду, чи мають українські пропагувати у відповідь? Чи треба приховувати втрати та й узагалі все, що розкриває слабкість і неготовність військового відомства до проведення регулярних бойових дій? Чи можна ретранслювати численні меседжі прес-центрів АТО та РНБО, чи треба перевіряти їх на достовірність? Чи нормальна мова ненависті, якщо вона спрямована на ворогів і тих, хто їх підтримує? На жаль, українська медійна спільнота не прийшла до одного знаменника з цих питань і досі. А від відповіді на них залежить дуже багато, зокрема те, чи справедливо звучить на українському ґрунті західне журналістське прислів’я: «Правда на війні гине першою». На жаль, українські журналісти недостатньо перевіряють інформацію. Саме ця причина основна в катастрофічному падінні рейтингу довіри до українських медіа. Згідно з даними моніторингу «Українське суспільство» Інституту соціології НАН України за 2014 р., довіряють українським медіа 25,2 % населення України, а не довіряють 45,4 %. У 2013 р. результати були зовсім інші: українським медіа довіряли 37 %, не до- віряли 28,6 %. До того ж недовіра зростає від мінімальної на заході країни (24 % проти 41,2 % довіри. Захід, до речі, єдиний регіон, де рівень довіри до українських медіа збе- рігся приблизно на рівні 2013 р.) до максимальної на Донбасі (68,3 % недовіри проти 5,7 % довіри). Що ж відбулося? Чому українські медіа втратили довіру свого населення, і то в найтяжчі часи? Основна функція медіа інформаційна. Якщо журналісти не дають інформації або інформація недостовірна, то їм перестають довіряти. На жаль, це саме те, що від- бувається тепер на сході України. Там живуть люди, які, образно кажучи, «виглядають у вікно», тобто самі або через рідних і знайомих мають можливість дізнатися про те, що відбувається в реальності. І коли ця фізична реальність розходиться з віртуаль- ною, про яку вони дізнаються від медіа, то, природно, розчаровуються в них. І причина тут не тільки у брехні масштабній (наприклад, що українські війська не обстрілюють населенні пункти, яку, як мантру, слідом за керівництвом країни повторювали українські медіа), але й у дрібнішій (коли, наприклад, повідомляли про великий вибух у центрі Маріуполя; до вечора виходило вже спростування місцевої міліції, а на великих каналах все одно цей міфічний вибух ішов як новина). У чому причина? Їх дві. З одного боку, так звана журналістика відданості, коли журналіст вибирає з новинного потоку тільки те, що, на його думку, сприятливо відображає його країну. З цієї серії і заклики не критикувати владу в період війни, і довгі замов- чування злочинів, скоєних окремими бійцями добровольчих батальйонів. З другого – звичайний непрофесіоналізм і лінь. Інформацію необхідно перевіряти! Без цього вона 4 не має права на появу в медіа. Але значно простіше дублювати пости в соціальних мережах. Адже там завжди сенсації. Щоправда, часто дуті. Чи можна повернути довіру? Так. Для цього треба просто чесно і професійно працювати. Зразки такої роботи є. Це складно, але необхідно. Інакше кому потрібна журналістика, якій не довіряють? 

(Вступ до "Українського медіа-ландшафту-2015". Український медіаландшафт – 2015: аналітичний звіт / За ред. В. Іванова. – К.: ФКА, АУП, 2015. -36с.)

Коментарі